Початок квітня: освітня партитура тижня

Щотижня складається освітня партитура на основі шкільного календаря. Ось якою вона була на початку квітня.

У понеділок учні занурилися у сприйняття поезії. На них чекала година поезії “Поезія – слово! Поезія – пісня! Поезія – чиста душа!”. Учні мали змогу продекламувати твори українських поетів, а також – вірші Едуарда Асадова, усвідомити провідні мотиви цих поезій, поміркувати, що таке поезія для людини, а також довідатися про кожного з авторів. 

У вівторок школярів чекав урок українознавства про свято Теплого Олексія, а також виїзна школа на пасіку. Учні познайомилися із змістом та традиціями цього свята, розібралися в особливостях будови бджіл та їхньому значенні для нашого життя, зрозуміли, як виглядають вулики і що таке апітерапія.

Першого квітня, у четвер учні взяли участь у проекті “Освіта не за партою: гоголівські місця Полтави”. Вивчення біографії Гоголя як знайомство визначними місцями нашого міста. Також у цей день учні мали можливість зануритися у світ гоголівських творів під час уроку-концерту. Вони читали в ролях уривки творів, тренували уміння виразного читання та сприйняття художнього тексту. День гумору відзначили годиною гуморесок українських письменників.  

У п’ятницю взяли участь в освітньому проекті “Птахи – жителі планети Земля”, де поєдналися командна робота та знання з біології. Метою було сформувати сприйняття птахів як рівноправних мешканців нашого світу, усвідомити важливість біологічного різноманіття і поваги до нього. 

Субота стала часом мотивації до читання. Цьому посприяла читацька конференція “Сторінками добрих книг” з нагоди Міжнародного дня дитячої книги, до якої учні готували буктрейлери про улюблені твори. Задачею було надихнути на усвідомлене читання, показати значення хороших книг та обмінятися читацьким досвідом. 

Протягом тижня наші учні почали знайомство із найбільш трагічною сторінкою людської історії  – Другою світовою війною. Занурення в цю тему приурочене Міжнародному дню звільнення в’язнів концтаборів, який відбудеться 11 квітня. Мета цього періоду – допомогти усвідомити, до чого призводить ідея вищості за расовою чи національною ознакою, формувати толерантність та обізнаність в галузі історії.

Перший тиждень квітня був наповнений важливим освітнім змістом, щоб у кожного учня було якомога більше можливостей для розвитку.

Птахи – жителі планети Земля

Саме так називалася конференція, яка відбулася сьогодні в нашій школі. Її юні учасники тренували здатність здобувати, систематизувати та презентувати результати інтелектуального пошуку, вчилися ефективно працювати в інтелектуальних проектах. А найголовніше відкрили для себе дивовижний світ пернатих.

“Птахи – це частина нашого світу. Мені надзвичайно цікаво про них дізнатися”, – поділалася на початку конференції семикласниця Ангеліна Даценко.
“Мені цікаво, чим птахи харчуються. Я хочу знати, чим і як я можу допомогти пташці, якщо я побачу, що вона в біді”, – додав шестикласник Валерій Черномазов.

Кожен клас мав свою тему для дослідження. Будова тіла та житла птахів, особливості пристосуванян до природних умов та гніздування, загрози екологічні та природні – все стало предметом вивчення.

“Було надзвичайно цікаво дізнатися, які житла будують птахи! Особливо сподобалися неймовірні гнізда африканських ткачиків”, – говорять п’ятикласники.
“А ми нарешті зрозуміли, чому пташок не можна годувати хлібом”, – діляться здобутками семикласники.

А зовсім скоро – можливсть зустрітися з пташками у наших лісах. Сподіваємося, що такий урок біології допоможе глибше зрозуміти світ живої природи.


Садочок як впевнений старт

Ми пишаємося своїм дитсадком, тут виросло вже не одне покоління розумних та успішних людей. Наші перші вихованці вже давно закінчили виші. Тож що робить садочок впевненим стартом?

Глибоке розуміння, що кожен період дитинства – унікальний.

Потужний досвід інтеграції освітніх впливів у відповідному вікові форматі. Ось, до прикладу, як наші дошкільники з’ясовували природу зміни пір року: спостерігали за весняними змінами, грали в гру «Наша планета», щоб уявити обертання планети навколо земної осі, переглянули навчальний фільм, а на занятті з англійської мови вивчали назви природніх об’єктів та конструкції, що передбачають питання-відповідь про пори року та погоду.

Формування соціальних навичок – це авторська програма “Паростка”. Вона формує готовність не тільки до школи, але й до успішного життя у світі людей.

До прикладу, заняття з модуля «Я керую собою» нещодавно познайомили малят із емоціями радість та гнів. І протягом кількох днів малеча освоювала способи їх вираження. А відкриваючи закони життя у спільноті тренувалися в дотриманні правила «Ми разом» та «Ми дружні».

Ось слова мами наших випускників. Вони надихають нас давати малечі найсучасніше для розвитку: “Мій молодший син прийшов у садок “Паростка” з півтора рочків і тут закінчив школу. І шкодую тільки про те, що не знала по садочок “Паростка”, коли малюком був мій старший син!”

Мене вразило наскільки нехтують правами людей

25 березня – Міжнародний день пам’яті жертв рабства та трансатлантичної работоргівлі. Це про особливий і трагічний період історії людства. Його наші учні досліджували сьогодні на уроці “Я і світ”, а до того – на уроках мистецтва, переглядаючи фільми “Хатина дядька Тома” та “12 років рабства”

Шестикласники представили гурту своє дослідження “Жуль Верн: письменник, який боровся проти рабства” за романом “П’ятнадцятирічний капітан”.

Ось що школярі визначили як своє відкриття:
“Сьогодні я дізналася, що трансатлантичне рабство існувало 400 років та за цей час в рабство потрапило 15 мільйонів рабів. Я дізналася, що нині в рабстві перебуває понад 280 мільйонів людей, тепер знаю, що таке плантації. Мене вразило наскільки нехтують правами людей”.
Влада Рукас, 6 клас
“Про все це мені важливо було дізнатися, бо страждання цих людей потрібно пам’ятати”.
Альона Крамарева, 7 клас.
“Мені було важливо зрозуміти, що таке рабство і яка відмінність його від кріпацтва, дізнатися, чи є в Україні рабство, дізнатися, що таке трансатлантична работоргівля”.
Богдан Медяник, 7 клас.
“Мене вразило, як Жуль Верн зобразив у своєму творі проблему рабства. А ще більше вразило, що це ганебне явище існує й до сьогодні – 228 мільйонів людей у сучасному світі є рабами”.
Анастасія Шаповалова, 6 клас.

Бути асоційованою школою ЮНЕСКО – це означає бути в контексті найважливіших проблем світової спільноти.
Сьогодні гуртові це справді вдалося.

Мені знадобиться вміння бути відповідальною

По закінченню триместру кожен мав можливість виголосити свою промову свідомого здобувача освіти. Ось слова, з якими звернулася до гурту шестикласниця Влада Рукас, яка виборола першість у цьому триместрі.

Дорогі учні, шановні вчителі! Я хочу привітати всіх із закінченням триместру. Це був перший триместр для мене в новій школі. І за такий короткий проміжок часу я дізналася дуже багато – більше, ніж за всі 5 років навчання в попередній школі. Тому моя промова свідомого здобувача освіти буде довгою. 

У січні я дізналася про дитячу працю. Раніше я навіть не здогадувалася, що мільйони людей тяжко працюють майже задарма або й взагалі безоплатно – як раби. 

В лютому під час перегонів за фільмом «Буря в Арктиці» я дізналася про існування озонових дір, про те, наскільки атмосфера та озоновий шар важливі для нашого існування.  А коли був етап «Фізика», мені вдалося отримати найкращий результат, бо готувалася до цих перегонів найретельніше. Я дізналася про катамаран, який збирає сміття в океані, і зрозуміла, що потрібно діяти просто зараз. Треба пам’ятати, що ми – це світ, ми – це майбутнє.

У цьому триместрі я вперше торкнулася історії Другої світової війни та навчилася визначати географічні координати. А ще я навчилася висаджувати розсаду, доглядати за нею та готувати ґрунт. Я дізналася про історію дня святого Валентина. А найцікавіше для мене було робити опудало й млинці та відзначати свято Масниці в усіх його традиціях.

Я дізналася, що таке командна праця та командний результат. Раніше я не відчувала себе в команді, а зараз відчуваю, що мій клас – це моя друга сім’я.  

Раніше я навіть у черзі в лікарні я боялася запитати, хто крайній. Я стояла аж доки з кабінету виходила остання людина, щоб підійти до лікаря та взяти довідку. А тепер я вже не боюся питати в автобусі, як називається зупинка, де ми знаходимося, та яка буде наступною. 

Я зуміла подолати себе в підготовці до іспиту з географії та української мови. Бо гадала, що, поки вийду до дошки, забуду все, що я вчила.  Вдома я тренувалася: влаштовувала для себе тренувальні іспити та розповідала по кілька разів усі білети, щоб бути повністю впевненою та скласти іспит на бажаний результат. 

Я вважаю, що всі отримані за ці півтора місяці знання є дуже потрібними та знадобляться мені в майбутньому. А ще я гадаю, мені знадобиться вміння бути відповідальною, бо це одне з головних умінь, які мають бути у кожного. 

Я хочу подякувати кожному тренерові. Бо Олена Василівна ви вчили мене роботі з командою, Ольга Павлівна – відповідальності, Ілона Володимирівна – точності в знаннях. Дуже дякую Ользі Григорівні за корегування моєї роботи та Володимиру Валерійовичу за те, що тепер умію висаджувати розсаду.  Дякую Олександрі Іванівні за вивчення англійської мови та Олегу Володимировичу за дуже гарне пояснення матеріалу з математики. 

Дякую всім, дорогий шкільний гурт, за таку велику увагу до мене та за підтримку! 

Шкода, що не все Масниця

Масляна в цьому році стала масштабним і веселим дійством. Саме так і мають досліджуватися культурні явища – не тільки через теоретичне опрацювання на уроках українознавства, але й у живому відтворенні віками перевірених звичаїв.

Досить поглянути на фото, що відчути піднесення, коли робили опудала зими. Саме так раділи як колись наші давні пращури. Опудало кожного класу було неповторним як і представлення. В насолоду насміявшись, гурт таки символи довгої та суворої зими, яка принесла немало прикрощів.

“Мене захопила ця народна традиція! Я й не думав, що народні традиції – це так весесло” – це враження восьмикласника Іллі Зілінського. І з ним згодні всі учасники дійства.

А по завершенню веселої обрядодії на гурт чекало дегустування млинців. Посмакувати можна було в задоволення, бо кожен клас приготував частування, опробувавши новий оригінальний рецепт. Визначити переможців було дуже важко, бо вражали багатий стіл та вправність шкільних кулінарів.

І вже точно всі зрозуміли, чому наші пращури шкодували, що Масляна така коротка!

Шкільний гурте, я пишаюся тобою!

Закінчення триместру – завжди нагода підбити підсумки. Підсумки в навчанні, у пізнанні світу, в проєктній діяльності та волонтерстві.

Ось як звернувся до гурту керівник проєкту “Пост милосердя” восьмикласник Сашко Шатов:

“Любий гурт, хочу згадати мій проєкт волонтерство, результатом нашої роботи стали зібрані та відправлені пакунки для родини з Котельви, де виховується п’ятеро дітей. В тих пакунках були і продукти, і речі для дітей, і зошити та інші канцтовари. Все це ми зібрали для малюків і ми відправили двічі за минулий триместр. 

Нами були зібрані кошти для онкохворої дівчинки Ніки Лисенко, яку зараз оперують в Києві. Радує те, що ми змогли аж чотири рази відправити кошти для неї – загальною сумою до шести тисяч гривень. Ці кошти точно знадобляться їй для того, щоб одужати. До речі, цього триместру ми встановили певний рекорд: зібрали найбільшу кількість коштів за один раз – аж 2700 грн!

Шкільний гурте, я пишаюся тобою, та дякую за партнерство!”

Тиждень для добрих справ

Тижнем добра та милосердя визначила світова спільнота тижень з 15 по 22 лютого. Тож шкільний гурт взяв цього тижня участь у цілій низці проектів та акцій.

У неділю випікали мафіни для бабусь та дідусів з геріатричного. У понеділок, 15 лютого школярі приєдналися до «Happy notes» і писали теплі записки одношкільникам. 

“П’ятикласники, дякуємо за конкурс печива!”
“Дякую за те, що з тобою можна про все поговорити!”
“Ти дуже гарно читаєш вірші. Я захоплююся тобою!”
“Дякую, що допомог мені! Ти справжній друг!” – такі записки зігріли серця і, можливо, започаткували нову традицію.

У вівторок відвідали літніх людей, якими опікується гурт, та передали їм смаколики, продукти та ліки. Ретельно дотримувалися дистанції, але зуміли дізнатися останні новини й порадіти зустрічі.

В середу, 17 лютого, учні 9 класу започаткували акцію «Стоп вірус», покликану зібрати засоби індивідуального захисту та теплі речі для безхатьків. Гірка масок та теплих шкарпеток поступово росте.

Ще одна ініціатива дев’ятикласинків – акція “Безпечна зима”. Посипати сіллю або піском там, де це забули або не змогли зробити комунальники, щоб уникнути травм. У багатьох куточках міста, де живуть учасники гурту, тпер стало трохи безпечніше.

А ще “Передай добро по колу”: за один день здійснити якомога більше добрих справ. Це був справжній виклик!

У четвер відбувалася акція “Іншими очима”, коли кожен мав можливість звернутися до одношкільника, з ким він раніше не часто спілкувався, щоб встановити хороший контакт. Можливо, з цього кроку народиться дружба!

У п’ятницю – «Мій телефонний друг»: зателефонували літнім друзям.

На вихідних діяли дві акції “The kind list” та “Random acts of kindness”. А ще тренувалися записувати історії про добрі вчинки та познайомилися із жанром “сторітеллінг”.

“Я дізналася, що можна доброго зробити для інших людей, та виготовила годівничку для білочки!”
“Мені дуже приємно було отримувати теплі записочки”.
“Я дуже радію, що ми знову побували в нашої бабусі й придбали для неї ліки!”
“Дуже рада, що ми відвідали Марію Іванівну!”
“Я порадувала свою родину смачним пирогом!” – цими та іншими враженнями ділилися у кінці тижня.

Сподіваємося, що тиждень доброти подарує наснагу на цілий рік!

Чужих стареньких не буває

Так називається проект, який ось уже кілька років здійснює школа. Його мета – поєднати літніх людей та юних. У школи багато друзів поважного віку, й зустрічі з ними завжди подія. Не тільки для них, але й для кожного з юних волонтерів.
Це справжнє свято – свято тепла, взаєморозуміння, підтримки. І цих зустрічей школярі зазвичай чекають з нетерпінням.

Але з бабусями та дідусями з Горбанівського геріатричного пансіонату для ветеранів війни і праці не вдається зустрітися від початку пандемії коронавірусу. Заклад закритий для відвідування, адже його мешканці – в зоні ризику. Це добре, що карантин допомагає зберегти здоров’я. Але погано те, що неможливо зустрітися. І те, що коло спілкування у бабусь та дідусів дуже звузилося, і те, що їм самотньо.

І ось щоб доторкнутися турботою до літніх друзів учні школи в неділю випекли смачні мафіни, а дорослі допомогли гарно запакувати їх.

І вже в середу старшокласники Ілля Зілінський та Вероніка Фатихова відвезли 210 пакунків з кексиками та цукерками в гарних вазочках до Горбанівки. Тільки до воріт – далі вже діяли працівники пансіонату. І вже скоро отримали світлини, на яких бабусі та дідусі в момент вручення смаколиків.

“Я дізналася про дідусів і бабусь з геріатричного пансіонату на загальному зборі. Це дуже вразило мене. Я навчаюся у школі недавно, і досі думала, що всі таренькі живуть у своїх будиночках, як мої дідусь і бабуся.
Випікати мафіни було великим викликом для мене, адже я ніколи цього ще не робила. Тож я вимірювала до граму кожну складову, щоб точно вийшло самачно. А як мафіни пахли, коли випікалися! На весь дім! Дуже сподіваюся, що бабусям і дідусям моя випічка сподобається!” – ділиться своїми враженнями Влада Рукас, яка вперше приєдналася до такої акції.

Будемо сподіватися, що скоро зможемо зустрітися без карантинних обмежень!

St. Valentine’s Day та глобальна компетентність

День Святого Валентина в нашій школі – це завжди можливість дослідити культурознавчий аспект свята та попрактикували розмовну англійську. Цього року, як і завжди, більшість справ була організована так, що учні працювали командою, тренуючи надзвичайно важливу в сучасних умовах компетентність – здатність до командної взаємодії.

Свято було яскравим і захоплюючим, але в яскравій діяльністю, що об’єднувала всіх протягом тижня, вирішувалося багато важливих освітніх задач:

  • розвивалася здатність до усного та писемного мовлення; 
  • формувалося вміння сприймати розмовну англійську – через сучасні пісні та поезію; 
  • відбувалося занурення в культуру та традиції англомовних країн і через це формувалася надважливе нині інтергративне особистісне утворення – глобальна компетентність;
  • тренувалися етикеті навички.

Кожен клас мав за жеребкуванням виконати якесь завдання: розробити дизайн класних кімнат, провести конкурс англомовної поезії чи печива, виготовити цукерки. А презентувати всі свої здобутки мали англійською мовою для шкільного гурту.

Атмосфера була неперевершеною! Смаколики, виготовлені власними руками, виявилися надзвичайно смачними, а гора валентинок виражала теплі почуття, що об’єднували всіх. А участь у створенні англомовного середовища взяли всі учасники свята, бо ініціювати та підтримувати англомовну комунікацію.

“Мене вразила історія вже звичної традиції – дарувати валентнки. Я й не могла уявити, що в минулому були валентинки, вартість яких могла сягата вартості карети!” – ділиться враженнями від уроку культурознавства дев’ятикласниця Олена Бірюк.

“Для нас було спражнім випробуванням провести майстер-клас з виготовлення листівок для учнів 5 класу. Але в нас вийшло!” – розповідають історію свого успіху шестикласниці Влада Рукас та Настя Шаповалова.

“Я кілька вечорів вчила свій вірш англійською і врешті змогла прочитати його перед гуртом на 12. Це справжня перемога для мене!” – радіє їхня однокласниця Альона Березняк.

Ось такі великі й малі перемоги й сформували яскраве й тепле свято!