Дні відкритих дверей. Творчий вечір «Душа в мистецтво проростає»

Запрошуємо усіх, хто любить школу і мистецтво!

Цей творчий вечір – частина великого проекту “Дні відкритих дверей школи «Паросток», наймасштабнішого проекту громадської організації Педагогічний центр «Академія».

Його мета – поділитися освітніми практиками, показати, як новий формат освіти зрощує талановитих і щасливих. 

Будуть презентовані мистецькі здобутки двадцять п’ятого ювілейного шкільного року, розкриті технології привласнення мистецького досвіду: як вибудовується входження дитини в мистецтво, як практики за чверть століття ствердили результативність, як формується інтелектуальний фон дитячого життя.

Цей творчий вечір – спільний проект педагогів і старшокласників, його стрижнем стали історії особистого сприйняття й освоєння мистецтва.

Творчий вечір відбудеться 2 червня о 15.00 на сцені Полтавського обласного лялькового театру.

Чекаємо! Будемо раді зустрічі!

Телефон для контакту +38(068)9320637, Олена

Про парки – англійською

Наш гурт у п’ятницю відзначив Європейський день парків, познайомившись з багатьма національними заповідниками світу.

Для багатьох наших учнів цей день став можливістю поглибити знання з культурознавства та англійської мови (саме цією мовою відбувалися всі активності)

Європейський день парків було започатковано у 1999 році та встановлено дату 24 травня. Саме цього дня було започатковано перший національний парк у Європі. Це відбулося у Швеції, 1909 року. З цієї дати, власне, почалося активне облаштування національних парків у Європі. нині ж їх по всьому світу більше 300.

Все це ми вивчали на уроках культурознавства та англійської мови. Це стало можливим завдяки якісно підготованим розповідям учнів школи, а також скайп-зустрічам з нашими американськими партнерами, що також розказали нам про ті місця, в яких самі бували.

Така форма роботи, на думку учнів, була надзвичайно продуктивною, адже сприяла розширенню не лише власного світогляду, а й словникового запасу та покращенню навичок вільного говоріння іноземною мовою.

Протягом дня було презентовано чимало цікавих місць, таких як парк “Єлоустоун”, “Сент-джеймський парк”, парк секвой та інші.

Урок пройшов надзвичайно насичено та інформативною і змусив багатьох замислится про збереження нашої планети.

“Коли я готувала розповідь англійською про один з парків, я намагалась якомога точніше виразити своє враження та ставлення до такого способу захисту природи, я думаю, нам потрібно виправляти свої помилки та зберігати природу, бо зараз ми і руйнуємо”.

відгукується про подію Анастасія Скабарихіна.

Текст: Андрій Заболотніков

Пост Пам’яті 2019: як це буде

Цьому проекту стільки років, скільки і найпершій у Полтаві приватній школі – 25. Чверть століття, цього року ювілей. 

Пост Пам’яті у День Перемоги – завершення роботи, яку протягом усього року здійснюють учні «Паростка»: вітають ветеранів з усіма святами, печуть для них паски на Великдень, записують спогади, провідують, допомагають, доглядають за могилами.

Все це – щоб вшанувати тих, хто страждав і боровся в найстрашнішій війні людства, щоб ніхто з них не залишився самітнім, щоб пам’ятати самим і щоб пам’ятали інші. Бо має бути зв’язок поколінь, адже ця війна торкнулася кожної української родини. Так вважають у «Паростку».

У школі діє родинний музей Другої світової. В ньому – спогади про рідних учнів та вчителів, про ветеранів – друзів школи, які вже пішли з життя. Діють у школі й освітні проекти. У форматі «ровесники – ровесникам» учні «Паростка» розповідають одноліткам про героїв, похованих в Полтавському Меморіалі Слави і про трагедію Холокосту.

9 травня, в День Перемоги учні «Паростка» завжди у школі – в парадній формі, з квітами.

Цього року першою справою є Пост Пам’яті на могилах ветеранів. Учні йдуть до тих, хто вже не прийде до Вічного вогню і не відчинить двері школи. Тут, біля кожної могили, відбудуться хвилинки пам’яті. Багато з цих могил учні «Паростка» самі впорядковували до свята.

Учні та вчителі, які знали покійного, розповідають про нього. Про Івана Івановича Дяченка, легендарного директора полтавської третьої та почесного директора школи «Паросток» – у роки війни сапера. Про Івана Павловича Смовта – у війну героя-льотчика, прекрасну життєрадісну людину. Про Віталія Васильовича Стекольнікова, у війну – героя-артилериста, якому довелося колись довелося викликати вогонь на себе. Про Героя Радянського союзу Кузьму Павловича Нездолія. Біля кожної могили лунає пісня.

Далі – справа, яка традиційно має назву «Свято в дім ветерана». Ті, хто воював, – уже глибоко літні люди, їм важко прийти на свято. Тож свято школярі «Паростка» приносять в їхній дім – квіти, листівку, невеликий концерт, щирі вітання. Для тих, хто зараз лікується, свято прийде в госпіталь.

А на Соборності, 46, у приміщенні Педагогічного центру «Академія» відбудеться вогник вдячності «Якою ціною завойоване щастя» – для ветеранів, учасників та дітей війни. І концерт, і пригощання учні готували самі. Лунатимуть пісні та вірші, спогади й теплі слова.

І, найголовніше, – побажання здоров’я, довгих і щасливих років життя.

Читайте шкільний блог!

Це шкільний освітній проект – так освоюються нові журналістські жанри. Саме тут найсвіжіші новини, саме тут можна стати свідком народження нового таланту, адже пишуть всі: від п’ятикласників до випускників.

Терміново підписуйтеся!

Всі ці дива відбуваються отут https://parostok.wordpress.com!

Бабин Яр: щоб пам’ятати трагедію

30 січня відбулася дуже важлива подія – ми відвідали меморіальний комплекс Бабин Яр.

Був холодний січневий день. Від пам’ятника «Менора» екскурсовод пані Юлія Смілянська нас повела по сніговим заметам вглиб. І ми зрозуміли, що це і є Бабин Яр – одночасно величне і страшне місце. Ми йшли десь три з половиною кілометри. Це були страшні кілометри безжальних розстрілів, де убивали жінок, чоловіків, дітей – і нікому не було рятунку. 

Можливість врятуватися була одна – якщо не було паспорту і було свідоцтво про хрещення. Ми побачили могилу священника Олександра Вишнякова. Ціною власного життя він врятував кілька життів!

Але деякі люди вижили у цьому страшному місці. Нам розповіли історію Діни Пронічевої. Відповідно до розпорядження окупантів, вся її родина мала о восьмій годині ранку повинен бути з одягом і цінними речами на місці нинішнього Бабиного Яру, інакше – розстріл. Вона залишила дітей вдома і пішла зі старенькими батьками, так сказати, на розвідку. Почула постріли, підбігла до поліцая розпитати, що там робиться, і почула: «Всім кінець!» Діна зуміла впасти в яму за мить до пострілу, вижити і стати свідком злочинів у Бабиному Яру.

У Другій світовій війні загинуло, за офіційними даними, 60 мільйонів людей. У трагедії Холокосту – 6 мільйонів.

Зараз у світі все більшої ваги набирають ультраправі, і ніхто не знає, хто наступний: люди з іншим кольором шкіри, з іншою вірою? Все набирає обертів, як у тридцяті роки минулого століття. Ми не знаємо, що буде з нами.

Всі будемо жити довго і щасливо, як у казці? Загинемо в один день? Чи знову будуть винищені люди за за якоюсь однією ознакою?

Це покаже майбутнє. А майбутнє – це і ми з вами.

Текст: Тимур Голишенко

У світі Астрід Ліндгрен – 2018

День народження Астрід Ліндгрен у нашій школі відзначається як велике свято книги і читання. І відзначається більше 20 років. Світ її творів – це літературний світ, який першим відкривається школярам: поступово, крок за кроком. У кожному класі – своя тема, свій твір. Від історії дітей із Бюллербю, яку читають другокласники, до аналізу письменницької майстерності в зображенні дитячого світу, який здійснюють учні старших класів.

Творчість Астрід Ліндгрен – класичний зразок сутнісного призначення хорошої книги: змінювати життя на краще. Життя цілої країни Швеції, яка не в останню чергу завдаки Астрід Ліндгрен стала лідером в охороні дитинства. І життя нашої школи також, бо вже не порахувати усіх шкільних мандрівок до цієї чудової країни і прекрасних митей на батьківщині Астрід. А скільки хороших друзів і прекрасних партнерів подарувала робота з цією темою!

Тож з минулого року наш заклад ділиться досвідом та об’єднує навколо світу Астрід юних читачів з усієї України. Це великий проект, який активізує не тільки читацькі, але й соціальні навички. Наші учні вже тражиційно виступали ведучими різних справ, здійснювали складну організаційну роботу і результат – атмосфера творчого єднання – був нагородою для всіх!

Другий Всеукраїнський фестиваль юнацької творчості “У світі Астрід Ліндгрен” відбувся!

Ось якою була його програма
10.00 – відкриття
10.40 – презентація робіт учасників в номінації «Образотворче мистецтво (ілюстрування творів Астрід Ліндгрен)» 
– змагання учасників у номінації «Літературознавство та читацька компетентність» (конкурс знавців творчості Астрід Ліндгрен) 
12.10 – благодійна акція «Поки можеш, будь добрим!»
13.00 – літературно-рольовий конкурс «Герої Астрід серед нас» 
– змагання учасників в номінації “Есеїстика” 
– літературознавча конференція “Не хочу писати для дорослих!” 
14.30 – «Фіка є фіка!»
15.15 – закриття

До наших фестивалів вже долучилося понад 800 учасників з України і закордону. А це: сотні малюнків, десятки годин літературознавчих дискусій, презентацій та досліджень, а ще – вистави, соціальні проекти, кінопокази, ігри й солодощі. І, звісно, день спілкування з однолітками, об’єднаними світом книги.

«Це вже не перша моя поїздка на фестиваль, який стає з кожним роком більш цікавим і захоплюючим. Зізнаюсь, раніше я дуже мало знала про Ліндгрен. Тепер же, читаючи її твори, я ніби поринаю у дитинство і впевнена, що диво живе поруч з нами. Хочеться, щоб студенти молодших курсів продовжили традицію брати участь у фестивалі та з задоволенням пізнавали творчість відомої письменниці”.


це враженнями від фестивальної програми поділилася студентка Кременчуцького педагогічного коледжу Настя Диханова.

Спільний проект здійснився! Час планувати наступний – третій фестиваль!

Освіта не за партою: навчаємося в Швеції

Навчатися не за партою, а подорожуючи знаковими місцями Європи, – це шкільне захопливе повсякдення. Але подорож до партнерів – у шведську провінцію Сконе аж ніяк не можна назвати буденною. Цей візит відбувся на запрошення друга нашої школи п. Петера Бенгтссона. І дав чудову можливість зануритися в освітнє середовище шведських школярів, познайомитися з культурою Польщі та Швеції і добре потренувати англійську.

 Нас вразило те, як обладнані навчальні кабінети у шведській школі. Наприклад, музичний кабінет ніби найсучасніша студія звукозапису, де є бас-гітари, синтезатори, ударні установки та багато інших цікавих музичних інструментів. Майстерні з трудового навчання нагадують сучасні мануфактури. В кабінеті є все для обробки дерева, учні креслять власні проекти та макети, а потім втілюють їх у життя. У кожного учня є власний iPad для занять. І все це фінансується державою з податків, що сплачуються громадянами Швеції.

діляться враженнями учасники подорожі.

Звичайно, невід’ємною частиною роботи в таких проектах є відвідування музеїв. Однак відвідування – не зовсім правильне слово. Відвідування – це коли сприйняття довільне, за бажанням. В наших виїзних школах в музеях влаштовуються квести чи якісь інші активності, які роблять ці кілька годин цікавим навчанням.

Сьогодні я відкрила для себе новий світ. Це світ давньої Скандинавії, у якому колись давно мешкали вікінги. А відкрити його я змогла завдяки Музею шведської культури. Цей музей є незвичайним. Хоча ми були там недовго, мене він наче відправив у інший світ. Я й не здогадувалася, що у стародавні часи люди користувалися гребінцями, щоб привести до ладу і волосся, і бороду. Найцікавішим для мене експонатом був великий стенд, у якому зображувалися різні шари грунту і паралельно – археологічні знахідки. Музей – це дім епохи, що минула, а не місце для пилу,

говорить Ліза Фисун.

Сподіваємося, що наступного року зможемо вітати наших шведських друзів у Полтаві!


И да будет светло всем, когда-то учившим меня

Сьогодні на нашому сайті – особлива стаття. Це стаття-спогад, стаття – вдячність нашим вчителям. Від усіх нас: учнів та випускників. Від тих, хто відчув на собі тепло серця та відданість справі. Дорогі наші вчителі, ми вас любимо!

– Я ні на мить не перестаю пишатися вчителями нашої школи, бо вони – вчителі нової епохи. Своїм прикладом постійного навчання і вдосконалення вони подають приклад учням, як треба вчитися впродовж життя. Своїми вчинками і життєвими виборами вони надихають нас бути гідними і порядними людьми. Своїм співчунням, неформальним ставленням і щирою зацікавленістю у кожному, вони навчають нас бути добрими і милосердними. Ну і ще – з ними просто шалено цікаво і весело! Я думаю, що мені і вам дуже пощастило з такими вчителями, і, що доросліший стаєш, то чіткіше це розумієш, – говорить Наталя Дмитренко, одна з перших випускниць нашої школи.

– Моя непересічна мить – це вивчення хімії. На самому початку вона давалася мені дуже складно і дуже не подобалася. “Не подобалася” – це ще м’яко сказано. А під кінець мого навчання у школі цей предмет став одним з моїх улюбленних. І усе це завдяки чудовій вчительці – Людмилі Валентинівні! – згадує випусник Данило Остапюк.

– Насправді спогадів дуже багато,  як у школі так і після закінчення. Про що можу сказати: якби мене не навчали саме такі вчителі, мабуть, не були здійсненими мої мрії  після школи. Мій перший спогад– це перша поїздка у Херсонес: дні народження, кримська ніч біля моря – тоді я вперше написала вірш і з ним виступала на фестивалі, кримські походи.  Ще один спогад, настанова на майбутнє – це уроки правознавства в школі. Завдяки їм я стала тим, ким зараз є, знайшла справу свого життя. Третій спогад – це звісно мій 11 клас, моє президенство, мій випускний і настанови вчителів на подальші роки. Ті цінності, які були сприйняті мною в школі, я намагаюся і далі зрощувати в свому житті, – говорить випускниця Люда Ієвлєва.

– Школа “Паросток” змінює людей, життя, світогляд. Я кажу це тому, що на власному прикладі в цьому переконалася. Найважливішу роль в цьому процесі відіграють вчителі. Педагогічний склад нашої школи – це не просто вчителі. Це люди, які створюють нову модель навчання. Я дозволю собі навіть сказати – революційну методику виховання нового покоління. У нас в школі часто кажуть: “Школа дає тобі крила”. І це абсолютна правда. Школа надихає на великі справи, дає великий поштовх у щасливе майбутнє. Ці “крила” створені з віри, надії, підтримки, добрих слів та любові моїх вчителів. Я не можу виділити одного вчителя. Бо тут дійсно має бути записаний кожен з більше ніж 20-ти вчителів і кожному з них має бути присвячена не менше, ніж сторінка у газеті. Бо ті сили, креатив, розум, душу, що були вкладені абсолютно в кожного з нас не описати, – це слова одинадцятикласниці Лізи Попової.

– Для мене надзвичайно важливим стали уроки мого тьютора Світлани Юріївни та команди вчителів, які нас навчали та формували важливі компетентності, які необхідні для успішної роботи в майбутньому. Це такі уроки як «Вчися вчитися» та «Школа лідерів», коли нам надавали важливі кейси успішного лідерства, навчали як взаємодіяти в команді, писати проекти та бути гідною людиною. Щиро дякую за цей досвід, за настанови та поради, за підтримку та мудрі думки! – звертається випускниця Ірина Когут.

– Я рада, що завдяки школі я навчилася радіти від того, що приношу щастя та посмішку іншим. Зі свого п‘ятого класу пам’ятаю, як учителі навчили нас бачити, кому потрібна допомога. Вони навчили мене вірити в те, що ми можемо допомагати іншим та змінити цей світ на краще, – згадує випускниця Софія Куцина. 

В “Думі про вчителя” Івана Драча є такі слова:
Це вчителі, найкращі наші люди,
Плекають нас для всіх крутих доріг.
Болять майбутнім, школо, твої груди –
Нехай святиться твій простий поріг!
Ці слова – саме про наших вчителів.
Ми любимо вас. Зі святом!

Do you speak English?

Не знаю, як ви, а ми точно speak! І не просто так, а безпосередньо з носієм мови! Така чудова можливість з’явилася у нас завдяки викладачу англійської мови та літератури Чиказького педагогічного університету Хезер Валері. І ми не могли її проґавити!

Тому в учнів старших класів у розкладі з’явилися уроки, де ми обговорюємо англійською мовою різноманітні теми, як мир, демократія, рівність та екологія моря.

– Я люблю такі уроки, оскільки на них я можу не просто розвинути своє вільне говоріння, а й дізнатися правильну вимову слів та речень, поповнити свій словниковий запас новими ідіомами та сталими виразами, – говорить десятикласник Сашко Супрунець.

– Я з нетерпінням чекаю на ці уроки, оскільки, крім мовознавчого аспекту, в них присутня ще і культурознавча складова. Завжди цікаво відкривати для себе світ з перших вуст. Представники різних культур можуть мати абсолютно різний погляд на одні і ті самі явища. Відомо, що для того, аби отримати об’ємну зображення об’єкту, треба дивитися на нього з різних боків. Так само і тут: для того, щоб отримати максимально широкий світогляд, треба спілкуватися з представниками різних культур, вислуховувати різні думки та сприймати їх. До того ж такі зустрічі протидіють утворенню стереотипів, щодо інших народів. Тому я вважаю це дуже потрібною і корисною для розвитку кожного справою, – такою є думка його однокласника Андрія Заболотнікова.

Така нестандартна освіта дає змогу учням розвивати свої навички у практичній діяльності, адже саме для цього ми, власне, і навчаємось. Мова іде не тільки про англійську, адже ви знаєте, що практика “освіти не за партою” є важливою складовою навчання у нашій школі.

Текст: екіпаж  “Гама-промені”
Фото: Єлизавета Попова

Море нашого натхнення

Море… Скільки епітетів, метафор, порівнянь ви можете підібрати до цього слова? Ми точно знаємо, що надзвичайно багато, адже зовсім недавно самі робили це. І мали для цього чудовий привід, адже саме у кінці вересня весь цивілізований світ відзначає Всесвітній день моря. 

Звичайно, ми також не могли пройти повз таку важливу подію. Море завжди було джерелом натхнення. Художники, письменники, композитори, хореографи зображували його у своїй творчості. 

А коли вже ми говоримо про митців, закоханих в море, то просто не можемо не згадати  видатного художника-мариніста Івана Костянтиновича Айвазовського. Його картини вже понад 150 років вважаються еталонами морського пейзажу. 

Цій людині зі світовим ім’ям було присвячено серію уроків, на яких ми споглядали його художні шедеври та намагалися їх описати.

– Я людина небайдужа до зображувального мистецтва, і мене щиро вражає талант Айвазовського, його здатність передати кольори та відтінки моря, динаміка картин. Коли дивишся на його полотна, здається, що хвиля от-от зрушить з місця і поглине тебе, – ділиться враженнями Юля Хмелевська.

Надихнувшись спогляданням картин метра, ми перейшли до практики.
На спеціально організованих уроках образотворчого мистецтва учні 5-9 класів продемонстрували свої художні таланти. Результатом стала шедевральна виставка “Моє море”, яка нині прикрашає нашу школу.

Але не тільки художники змогли виявити себе в цей період. Учні, схильні до мистецтва слова, також мали подібну нагоду – виразити свої думки на папері. Але вже не фарбою і пензлем, а звичайною ручкою. Ми описували одне з найвидатніших полотен Айвазовського – “Дев’ятий вал”. Цей час відзначився особливо натхненною роботою кожного.

– Я й не думав, що завдання описати картину може бути настільки захоплюючим. Коли я почав це робити, то вже важко було зупинитися. Наші вчителі створили таку неймовірну атмосферу, яка сприяла моєму творчому настрою, – говорить дев’ятикласник Назар Іноземцев.

Таким чином ми на власному досвіді змогли переконатися у тому, що море справді може надихати. 

Текст: Трохим Уманський та Софія Куляєва, 5 клас,  редакційний супровід – Андрій Заболотніков 
Фото: Анастасія Артюх