Читайте шкільний блог!

Це шкільний освітній проект – так освоюються нові журналістські жанри. Саме тут найсвіжіші новини, саме тут можна стати свідком народження нового таланту, адже пишуть всі: від п’ятикласників до випускників.

Терміново підписуйтеся!

Всі ці дива відбуваються отут https://parostok.wordpress.com!

У світі Астрід Ліндгрен – 2018

День народження Астрід Ліндгрен у нашій школі відзначається як велике свято книги і читання. І відзначається більше 20 років. Світ її творів – це літературний світ, який першим відкривається школярам: поступово, крок за кроком. У кожному класі – своя тема, свій твір. Від історії дітей із Бюллербю, яку читають другокласники, до аналізу письменницької майстерності в зображенні дитячого світу, який здійснюють учні старших класів.

Творчість Астрід Ліндгрен – класичний зразок сутнісного призначення хорошої книги: змінювати життя на краще. Життя цілої країни Швеції, яка не в останню чергу завдаки Астрід Ліндгрен стала лідером в охороні дитинства. І життя нашої школи також, бо вже не порахувати усіх шкільних мандрівок до цієї чудової країни і прекрасних митей на батьківщині Астрід. А скільки хороших друзів і прекрасних партнерів подарувала робота з цією темою!

Тож з минулого року наш заклад ділиться досвідом та об’єднує навколо світу Астрід юних читачів з усієї України. Це великий проект, який активізує не тільки читацькі, але й соціальні навички. Наші учні вже тражиційно виступали ведучими різних справ, здійснювали складну організаційну роботу і результат – атмосфера творчого єднання – був нагородою для всіх!

Другий Всеукраїнський фестиваль юнацької творчості “У світі Астрід Ліндгрен” відбувся!

Ось якою була його програма
10.00 – відкриття
10.40 – презентація робіт учасників в номінації «Образотворче мистецтво (ілюстрування творів Астрід Ліндгрен)» 
– змагання учасників у номінації «Літературознавство та читацька компетентність» (конкурс знавців творчості Астрід Ліндгрен) 
12.10 – благодійна акція «Поки можеш, будь добрим!»
13.00 – літературно-рольовий конкурс «Герої Астрід серед нас» 
– змагання учасників в номінації “Есеїстика” 
– літературознавча конференція “Не хочу писати для дорослих!” 
14.30 – «Фіка є фіка!»
15.15 – закриття

До наших фестивалів вже долучилося понад 800 учасників з України і закордону. А це: сотні малюнків, десятки годин літературознавчих дискусій, презентацій та досліджень, а ще – вистави, соціальні проекти, кінопокази, ігри й солодощі. І, звісно, день спілкування з однолітками, об’єднаними світом книги.

«Це вже не перша моя поїздка на фестиваль, який стає з кожним роком більш цікавим і захоплюючим. Зізнаюсь, раніше я дуже мало знала про Ліндгрен. Тепер же, читаючи її твори, я ніби поринаю у дитинство і впевнена, що диво живе поруч з нами. Хочеться, щоб студенти молодших курсів продовжили традицію брати участь у фестивалі та з задоволенням пізнавали творчість відомої письменниці”.


це враженнями від фестивальної програми поділилася студентка Кременчуцького педагогічного коледжу Настя Диханова.

Спільний проект здійснився! Час планувати наступний – третій фестиваль!

Освіта не за партою: навчаємося в Швеції

Навчатися не за партою, а подорожуючи знаковими місцями Європи, – це шкільне захопливе повсякдення. Але подорож до партнерів – у шведську провінцію Сконе аж ніяк не можна назвати буденною. Цей візит відбувся на запрошення друга нашої школи п. Петера Бенгтссона. І дав чудову можливість зануритися в освітнє середовище шведських школярів, познайомитися з культурою Польщі та Швеції і добре потренувати англійську.

 Нас вразило те, як обладнані навчальні кабінети у шведській школі. Наприклад, музичний кабінет ніби найсучасніша студія звукозапису, де є бас-гітари, синтезатори, ударні установки та багато інших цікавих музичних інструментів. Майстерні з трудового навчання нагадують сучасні мануфактури. В кабінеті є все для обробки дерева, учні креслять власні проекти та макети, а потім втілюють їх у життя. У кожного учня є власний iPad для занять. І все це фінансується державою з податків, що сплачуються громадянами Швеції.

діляться враженнями учасники подорожі.

Звичайно, невід’ємною частиною роботи в таких проектах є відвідування музеїв. Однак відвідування – не зовсім правильне слово. Відвідування – це коли сприйняття довільне, за бажанням. В наших виїзних школах в музеях влаштовуються квести чи якісь інші активності, які роблять ці кілька годин цікавим навчанням.

Сьогодні я відкрила для себе новий світ. Це світ давньої Скандинавії, у якому колись давно мешкали вікінги. А відкрити його я змогла завдяки Музею шведської культури. Цей музей є незвичайним. Хоча ми були там недовго, мене він наче відправив у інший світ. Я й не здогадувалася, що у стародавні часи люди користувалися гребінцями, щоб привести до ладу і волосся, і бороду. Найцікавішим для мене експонатом був великий стенд, у якому зображувалися різні шари грунту і паралельно – археологічні знахідки. Музей – це дім епохи, що минула, а не місце для пилу,

говорить Ліза Фисун.

Сподіваємося, що наступного року зможемо вітати наших шведських друзів у Полтаві!


И да будет светло всем, когда-то учившим меня

Сьогодні на нашому сайті – особлива стаття. Це стаття-спогад, стаття – вдячність нашим вчителям. Від усіх нас: учнів та випускників. Від тих, хто відчув на собі тепло серця та відданість справі. Дорогі наші вчителі, ми вас любимо!

– Я ні на мить не перестаю пишатися вчителями нашої школи, бо вони – вчителі нової епохи. Своїм прикладом постійного навчання і вдосконалення вони подають приклад учням, як треба вчитися впродовж життя. Своїми вчинками і життєвими виборами вони надихають нас бути гідними і порядними людьми. Своїм співчунням, неформальним ставленням і щирою зацікавленістю у кожному, вони навчають нас бути добрими і милосердними. Ну і ще – з ними просто шалено цікаво і весело! Я думаю, що мені і вам дуже пощастило з такими вчителями, і, що доросліший стаєш, то чіткіше це розумієш, – говорить Наталя Дмитренко, одна з перших випускниць нашої школи.

– Моя непересічна мить – це вивчення хімії. На самому початку вона давалася мені дуже складно і дуже не подобалася. “Не подобалася” – це ще м’яко сказано. А під кінець мого навчання у школі цей предмет став одним з моїх улюбленних. І усе це завдяки чудовій вчительці – Людмилі Валентинівні! – згадує випусник Данило Остапюк.

– Насправді спогадів дуже багато,  як у школі так і після закінчення. Про що можу сказати: якби мене не навчали саме такі вчителі, мабуть, не були здійсненими мої мрії  після школи. Мій перший спогад– це перша поїздка у Херсонес: дні народження, кримська ніч біля моря – тоді я вперше написала вірш і з ним виступала на фестивалі, кримські походи.  Ще один спогад, настанова на майбутнє – це уроки правознавства в школі. Завдяки їм я стала тим, ким зараз є, знайшла справу свого життя. Третій спогад – це звісно мій 11 клас, моє президенство, мій випускний і настанови вчителів на подальші роки. Ті цінності, які були сприйняті мною в школі, я намагаюся і далі зрощувати в свому житті, – говорить випускниця Люда Ієвлєва.

– Школа “Паросток” змінює людей, життя, світогляд. Я кажу це тому, що на власному прикладі в цьому переконалася. Найважливішу роль в цьому процесі відіграють вчителі. Педагогічний склад нашої школи – це не просто вчителі. Це люди, які створюють нову модель навчання. Я дозволю собі навіть сказати – революційну методику виховання нового покоління. У нас в школі часто кажуть: “Школа дає тобі крила”. І це абсолютна правда. Школа надихає на великі справи, дає великий поштовх у щасливе майбутнє. Ці “крила” створені з віри, надії, підтримки, добрих слів та любові моїх вчителів. Я не можу виділити одного вчителя. Бо тут дійсно має бути записаний кожен з більше ніж 20-ти вчителів і кожному з них має бути присвячена не менше, ніж сторінка у газеті. Бо ті сили, креатив, розум, душу, що були вкладені абсолютно в кожного з нас не описати, – це слова одинадцятикласниці Лізи Попової.

– Для мене надзвичайно важливим стали уроки мого тьютора Світлани Юріївни та команди вчителів, які нас навчали та формували важливі компетентності, які необхідні для успішної роботи в майбутньому. Це такі уроки як «Вчися вчитися» та «Школа лідерів», коли нам надавали важливі кейси успішного лідерства, навчали як взаємодіяти в команді, писати проекти та бути гідною людиною. Щиро дякую за цей досвід, за настанови та поради, за підтримку та мудрі думки! – звертається випускниця Ірина Когут.

– Я рада, що завдяки школі я навчилася радіти від того, що приношу щастя та посмішку іншим. Зі свого п‘ятого класу пам’ятаю, як учителі навчили нас бачити, кому потрібна допомога. Вони навчили мене вірити в те, що ми можемо допомагати іншим та змінити цей світ на краще, – згадує випускниця Софія Куцина. 

В “Думі про вчителя” Івана Драча є такі слова:
Це вчителі, найкращі наші люди,
Плекають нас для всіх крутих доріг.
Болять майбутнім, школо, твої груди –
Нехай святиться твій простий поріг!
Ці слова – саме про наших вчителів.
Ми любимо вас. Зі святом!

Do you speak English?

Не знаю, як ви, а ми точно speak! І не просто так, а безпосередньо з носієм мови! Така чудова можливість з’явилася у нас завдяки викладачу англійської мови та літератури Чиказького педагогічного університету Хезер Валері. І ми не могли її проґавити!

Тому в учнів старших класів у розкладі з’явилися уроки, де ми обговорюємо англійською мовою різноманітні теми, як мир, демократія, рівність та екологія моря.

– Я люблю такі уроки, оскільки на них я можу не просто розвинути своє вільне говоріння, а й дізнатися правильну вимову слів та речень, поповнити свій словниковий запас новими ідіомами та сталими виразами, – говорить десятикласник Сашко Супрунець.

– Я з нетерпінням чекаю на ці уроки, оскільки, крім мовознавчого аспекту, в них присутня ще і культурознавча складова. Завжди цікаво відкривати для себе світ з перших вуст. Представники різних культур можуть мати абсолютно різний погляд на одні і ті самі явища. Відомо, що для того, аби отримати об’ємну зображення об’єкту, треба дивитися на нього з різних боків. Так само і тут: для того, щоб отримати максимально широкий світогляд, треба спілкуватися з представниками різних культур, вислуховувати різні думки та сприймати їх. До того ж такі зустрічі протидіють утворенню стереотипів, щодо інших народів. Тому я вважаю це дуже потрібною і корисною для розвитку кожного справою, – такою є думка його однокласника Андрія Заболотнікова.

Така нестандартна освіта дає змогу учням розвивати свої навички у практичній діяльності, адже саме для цього ми, власне, і навчаємось. Мова іде не тільки про англійську, адже ви знаєте, що практика “освіти не за партою” є важливою складовою навчання у нашій школі.

Текст: екіпаж  “Гама-промені”
Фото: Єлизавета Попова

Море нашого натхнення

Море… Скільки епітетів, метафор, порівнянь ви можете підібрати до цього слова? Ми точно знаємо, що надзвичайно багато, адже зовсім недавно самі робили це. І мали для цього чудовий привід, адже саме у кінці вересня весь цивілізований світ відзначає Всесвітній день моря. 

Звичайно, ми також не могли пройти повз таку важливу подію. Море завжди було джерелом натхнення. Художники, письменники, композитори, хореографи зображували його у своїй творчості. 

А коли вже ми говоримо про митців, закоханих в море, то просто не можемо не згадати  видатного художника-мариніста Івана Костянтиновича Айвазовського. Його картини вже понад 150 років вважаються еталонами морського пейзажу. 

Цій людині зі світовим ім’ям було присвячено серію уроків, на яких ми споглядали його художні шедеври та намагалися їх описати.

– Я людина небайдужа до зображувального мистецтва, і мене щиро вражає талант Айвазовського, його здатність передати кольори та відтінки моря, динаміка картин. Коли дивишся на його полотна, здається, що хвиля от-от зрушить з місця і поглине тебе, – ділиться враженнями Юля Хмелевська.

Надихнувшись спогляданням картин метра, ми перейшли до практики.
На спеціально організованих уроках образотворчого мистецтва учні 5-9 класів продемонстрували свої художні таланти. Результатом стала шедевральна виставка “Моє море”, яка нині прикрашає нашу школу.

Але не тільки художники змогли виявити себе в цей період. Учні, схильні до мистецтва слова, також мали подібну нагоду – виразити свої думки на папері. Але вже не фарбою і пензлем, а звичайною ручкою. Ми описували одне з найвидатніших полотен Айвазовського – “Дев’ятий вал”. Цей час відзначився особливо натхненною роботою кожного.

– Я й не думав, що завдання описати картину може бути настільки захоплюючим. Коли я почав це робити, то вже важко було зупинитися. Наші вчителі створили таку неймовірну атмосферу, яка сприяла моєму творчому настрою, – говорить дев’ятикласник Назар Іноземцев.

Таким чином ми на власному досвіді змогли переконатися у тому, що море справді може надихати. 

Текст: Трохим Уманський та Софія Куляєва, 5 клас,  редакційний супровід – Андрій Заболотніков 
Фото: Анастасія Артюх

Про тих, хто точно не забутий

Пам’ять означає здатність людини зберігати, накопичувати та використовувати свій досвід протягм життя. Всі знають, що минуле треба пам’ятати, аби не повторювати його помилки. Однак наша школа вирішила трохи розширити цю думку, бо, на переконання кожного з нас, просто зберігати знання про минуле – недостатньо. Їх треба поширювати та передавати іншим.

Саме з такою благородною метою зібралися у четвер учасники проекту “Меморіал Слави”. В його межах уже кілька років учні нашої школи розповідають небайдужим полтавцям історії цілком конкретних людей, які загинули в часи Другої світової війни, захищаючи та звільняючи Полтавщину.

Наша розповідь була приурочена одразу до двух дат: Міжнародного дня миру та Дня звільнення Полтави. Цього разу на наш заклик долучитися до цієї соціально значущої справи – збереження пам’яті – відгукнулися учні сьомого класу Полтавської гімназії №13.

– Завданням проекту є донести до людей значущість цього, безумовно, історичного місця.  А також допомогти усвідомити важливість та цінність миру на прикладі доль цілком конкретних людей, які віддали своє життя за мир на нашій планеті у найбільшій світовій війні, – говорить наш вчитель історії та куратор проекту Ольга Павлівна Маслова.

Ми впевнені, що змогли досягти цієї мети.

– Було дуже приємно бачити зацікавлені очі кожного зі слухачів. Видно, що кожен з них був “у темі” і до кінця екскурсії пройнявся цією змістом. Сподіваюся, що так воно і було, – ділиться враженнями учасник проекту Олександр Супрунець.

Проект “Меморіал Слави” є однією з багатьох справ, якими ми робимо хоч щось для наближення миру в нашому світі. 

Пам’ятайте, що у світі не буває великих і малих добрих справ. Тому долучитися до наближення миру може кожен з вас в міру своїх можливостей. Не забувайте про це!

Текст і фото: Андрій Заболотніков

Замислитися про значення освіти

Учні нашої школи є організаторами багатьох освітніх проектів за методикою “рівний – рівному”. Проекти “рівний – рівному” – це  різні активності, що стосуються важливих суспільних проблем і які наші учні організовують для своїх однолітків з інших шкіл. Ми вважаємо, що підлітки краще сприймуть важливу інформацію від свого однолітка, рівного собі, і не будуть ставити бар‘єрів. Одним з таких проектів є проект «Я – Малала».

Цього року вже відбулася презентація проекту “Я – Малала” для семикласників 7-ї полтавської школи. У команді проекту нині з‘явилося багато нових гравців, і зокрема – новенька учениця 9-го класу Ніколь Саража. Про її враження читайте в цьому інтерв’ю.

Как тебе твой первый опыт участия в подобном проекте?
Если честно, раньше мое отношение к школе и учебе можно было описать так: “Наука не просто вещь – это гранит, а гранит нужно грызть”.
Из гранита, сгрызенного мной за восемь лет школы, можно построить небольшой монумент для нервов моих родителей и учителей. Школа была для меня чем-то рутинным, иногда тягостным. Все эти теоремы с аксиомами, казалось, только отягощают мой юный мозг. Поэтому история Малалы так меня поразила и заинтересовала.

Когда ты впервые узнала о Малале Юсуфзай?
С этой историей я познакомилась благодаря проекту «Я – Малала» и уроку, проходившему в нашей школе 8 сентября, в День грамотности.

Что тебя больше всего поразило в истории Малалы?
Наверное, то, что Малала Юсуфзай – обычная девочка из долины Сват в Пакистане – смогла бросить вызов опасному террористическому движению Талибан.

Что такое Талибан и почему это движение опасно?
Талибан –это радикальное исламское движение. Официальным вероисповеданием талибов является ашаризм. Любой, кто противоречит этой идеологии, подлежит гонению. Захваченные талибами территории пребывают под строжайшим контролем. Под запретом талибов оказывается практически всё: музыка, музыкальные инструменты, компьютеры, интернет, шахматы, белая обувь и многое другое. Талибы также запрещают девочкам получать образование – именно с этим так храбро сражалась Малала.

Как ей удалось бороться с режимом талибов?
Малала вела блог BBC, в котором описывала ужасы этого режима. На девочку было совершено покушение, после которого она едва выжила. Покушение вызвало всемирное осуждение и пробудило акции протеста по всему Пакистану: более 2 миллионов человек подписали петицию, которая помогла ратифицировать законопроект оправе на образование в Пакистане. Деятельность Малалы продолжается и сейчас: её фонд помогает детям разных стран получить образование, а сама Малала продолжает бороться за права этих детей и за их возможность жить лучше.

Что дало тебе участие в этом проекте?
Я никогда раньше не задумывалась о значении образования: наверное, осознание его ценности приходит, когда ты взрослеешь. Но детям под гнетом талибов приходится взрослеть гораздо раньше, может, поэтому они так хорошо понимают роль образования в современном мире и так стремятся получить его. История Малалы помогла мне взглянуть на привычные вещи по-другому. Я благодарна проекту ” Я – Малала” за возможность переосмыслить свои взгляды на эту тему.

Текст: Марія Дмитрієва

А в атмосфері наш захист – озоновий шар

«Даруй прохолоду, не збавляючи темпу!»

А ви б хотіли допомогти містам нашої планети, які щороку огортає смог і дізнатися, що там – в атмосфері, крім хмарок та розрідженого повітря? Тоді 16 вересня, у Міжнародний день захисту озонового шару, вам варто було приєднатися до нашого  проекту «Даруй прохолоду, не збавляючи темпу».

Доповідачами були десятикласники Настя Артюх та Андрій Заболотніков. Настя розповідала про озон, його властивості та способи утворення. Андрій – про міжнародні документи на захист озонового шару. І ми зрозуміли: якщо людство дотримуватиметься того, що було написано і підписано, можливо, вдасться вберегтися від глобальних природних катаклізмів.

Виявляється, тоненький трьохміліметровий шар озону захищає нашу планету від ультрафіолетових променів, які є згубними для всього живого. А над Антарктидою вже  утворилася велика озонова діра – діаметром близько 1000 км! Це результат діяльності людства: у вихлопних газах наших автомобілів, викидах реактивних літаків, навіть у звичайних дезодорантах містяться речовини, що підіймаються до озонового шару і руйнують його.

Розв’язати цю проблему можливо тільки об’єднавшись. І зусилля кожного мають значення. Приємно було дізнатися, що дехто з наших учнів та їхніх родин вже відмовився від предметів, що шкодять озоновому шару: аерозолів, лаків та бальзамів для волосся, хімічних добрив, автомобілів на паливі тощо. І, сподіваємося, після завершення проекту таких екологічно свідомих людей стане більше. 

Тож і вам, наші любі читачі, пропонуємо долучитися до захисту озонового шару. Це легко!

Текст: Дмитро Нікулін
Фото: Єлизавета Попов

Завершені справи приємні

Так говорив Гомер, і так досі говорять у нашій школі. А ще в нашій школі часть повторюють  слова Анатоля Франса: “Подорожі навчають найбільше”.  

І цю думку найяскравіше підтверджує наявність в нашому освітньому процесі такого явища, як виїзна школа. “Але жодна виїзна школа не може вважатися завершеною, допоки не проведено презентацію її здобутків”, – це вже винятково наша, авторська думка. Саме для її втілення було запроваджено новий проект із назвою “Діти для освіти батьків”, про який ідеться в цьому матеріалі.

Кожного року на початку літа на кожного учня нашої школи чекає таке надзвичайне явище, як навчальна практика.

Цей  рік також не став винятком, і наші учні мали цілий список можливих варіантів цієї практики:
дослідницька робота у полтавському дендропарку;
– виїзна школа “Стежками Лесі та Франка”;
– виїзна школа “Швеція – батьківщина Астрід Ліндгрен”;
– виїзна школа “Болгарія англійською”.

Як бачите, вражень і досвіду наші учні набралися хоч відбавляй. Але який у враженнях сенс, якщо не можеш ними поділитися! Тому 26 вересня, у середу, у нас відбулася зустріч в межах проекту “Діти для освіти батьків”. На цю презентацію представники кожної з навчальних практик підготували звіт про свої здобутки. А оскільки навчальних практик у нас було аж чотири, то й доповіді були різноманітними і розширювали світогляд кожного.

– Особисто мене дуже зацікавила розповідь про Швецію, оскільки я ніколи не була в цій країні, хоч ми і вивчаємо її культуру. Але одне діло вивчати країну за підручником, і зовсім інше – за розповідями мандрівників, – каже учасниця болгарської подорожі  Ліза Проскуровська.

– “Діти для освіти батьків” – це, крім всього іншого, ще й чудова нагода відтренувати свої ораторські навички. Адже, виступаючи перед батьками, ти відчуваєш особливу відповідальність за подану інформацію та свою розповідь, – каже Максим Заболотніков.

Батьки, що відвідали нашу презентацію, якщо вірити їхнім відгукам, залишилися задоволеними. Тому, якщо раптом ви ще з якихось причин не відвідали жодної нашої програми “Діти для освіти батьків”, щиро запрошуємо вас взяти в ній участь!

Якщо ж раптом у вас такої можливості немає, то не засмучуйтесь і читайте наш сайт. Він допоможе вам бути в курсі наших подій.

Текст: екіпаж  “γ-промені”, капітан – Андрій Заболотніков