Місто, яке чарує

23 червня стало для учасників виїзної школи особливою датою, чи через те, що багато часу ми провели у машині, чи через те, що цього дня ми побували на острові Несебр, у місті, яке чарує.

Несебр сам по собі – маленьке місто, але так було не завжди, це води Чорного моря, піднявшись, поховали значну частину міста, залишивши тільки маленький острів.

На Несебрі нас чекала весела прогулянка, яку прикрасили морозиво та обід в місцевому ресторані. Ми купалися у холодному морі і шукали стародавні пам’ятки міста, різні храми та собори. Було дуже весело та трохи спекотно, але сонце не завадило нашим планам.

Дехто купував сувеніри в численних туристичних крамничках, а дехто просто насолоджувався старовинним містом. Несебр і справді чарував. Найвищий будинок має усього три поверхи, при чому перші поверхи будівель побудовані з каміння, на відміну від другого чи третього, які – з дерева. Усе це в купі з кам’яними доріжками, запахом моря і сонця й справді навіювало відчуття чогось старовинного і прекрасного.

23 червня багато нас запам’ятається надовго, адже саме в цей день нас прийняв привітний Несебр…

Текст: Даниїл Сергієнко

Нові вершини

Тривав четвертий день перебування у Болгарії. Море, спека, сонце – все супроводжувало нас протягом нашої подорожі. Позаду – початок, попереду – екватор подорожі, і всіх цікавить, що готує нам четвертий день.

День почався активно і зарядив нас енергією для найголовнішої справи дня. Сьогодні ми відвідали мис Каліакра. Це чудове місто, яке знаходиться за 12 кілометрів від Варни та за 60 кілометрів від Каварни. На мисі розташована фортеця, вона і є найголовнішою пам’яткою цього місця. До речі історія в неї дуже цікава. Спочатку фортеця була римською, згодом – болгарською та навіть російською! Зараз, звичайно, ми можемо споглядати там лише залишки від будівель, але і вони виглядають непогано.

Багато чого вже реставровано, але перебуваючи там все одно відчуваєш подих давнини. Окрім старих будівель, на мисі можна побачити чарівні краєвиди, лише заради них потрібно там побувати. Море, хвилі, скелі, погодьтеся будь-кого зачарує така картина!

Ще одним приємним фрагментом дня став смачний обід на мідійній фермі. Хто не знає, то мідії – це молюски. І в Чорному морі їх дуже багато, а особливо багато – на мідійній фермі. Мідії дуже смачні та поживні, мабуть, тому після обіду всі ми були такі щасливі.

​Ось так промайнув четвертий день. Хтось відкрив для себе нові місця, хтось продемонстрував свої знання, дехто спробував наві страви, а хтось подолав нові вершини.

Текст і фото: Марія Дмитрієва

Наша Соня – випускниця!

Біле довге платтячко, чорняве накручене волосся і посмішка на вустах. Такий вигляд мала наша Софія в суботу, адже вона випускниця.

Цього дня все шкільне було для неї востаннє. Останні уроки від вчителів з різними порадами, напучуваннями (щоправда, мене там не було, але чомусь мені так здається!). Остання характеристика від вчителів: зазвичай нам їх видають щотриместру, та ця була для неї особливою. Остання шкільна дискотека, бо як же без неї!

​Шкільний випускний буває тільки раз у житті. І запам’ятатися він має назавжди. Ми так старалися, щоб і для Соні він пройшов незабутньо! У нас було багато завдань, пригод і подарунків для неї. Ми її навіть цукерками обсипали, могли залишитися синяки, але ж які емоції!

А найтеплішим і найщирішим моментом виявився вогник. Школа її – другий дім, якщо не перший, бо інколи нам саме так і здається. І Соня провела тут разом із нами стільки часу, що навіть уявити складно! Тому кожен мав свій найособливіший про неї спогад і те, що він хотів би сказати їй наостанок. Вогник спогадів – крута штука, особливо, коли знаєш, який великий шмат твого життя відходить у минуле.

Пісні оточуюють Соню все життя. Щоранку у школі ми співаємо, щовечора – співаємо. У нас величезна кількість шкільних пісень! І ми просто не могли залишити нашу випускницю без останнього пісенного кола, де весело і водночас сумно, бо в останнє все-таки ми разом співали.

Той день класно закінчився. І Сонине шкільне життя закінчилося так само яскраво, як і починалося. Але ми завжди будемо раді знову зустріти її у нашому колі!

Текст і фото: Марійка Петренко

Ботанічні пригоди у Балчику

Виїзну школу в Болгарії важко уявити без відвідин ботанічного саду королеви Марії, тим паче, якщо найкоротший шлях до моря проходить через цей сад. Але про море потім, зосередимось на палаці та ботанічному саду королеви Марії, або як його називають тут, у Болгарії, ботанической гардине.

Кілька століть тому це місце слугувало літньою резиденції румунської королеви Марії, яка користувалася неабиякою популярністю серед болгар. В 1955 році сад було розділено на дві частини. Одну з них відкрили для охочих туристів, інша відведена під заповідник, в якому іноді проходять практики у болгарських студентів.

Красу палацу доповнюють досвідчені і захоплені своєю справою екскурсоводи, готові розповідати годинами про кожен шматочок землі, кожну рослинку навколо тебе. Наша екскурсія тривала довгі та спекотні три години, це було нелегко. Але одночасно вона була надзвичайно цікавою. Ми побували в оранжереї, де знаходяться найбільший кактус у Болгарії та найстаріша олива в Європі, нас провели місцями, де любила відпочивати Румунська королева, ми змогли загадати бажання на мосту зітхань та кинули монетку до колодязя бажань.

Особливим видом активностей, які чекали на нас у саду, були квести, в яких довелося позмагатися нашим екіпажам “Фантастична четвірка” та “Нічний доїдайло”. Ми шукали рослини з чудернацькими назвами (Ачілеа Міланхоліум, Трахікапус та Люляк звичайний, до прикладу), бігали в пошуках підказок та вирішували надзвичайно складні загадки.

Море чудових фотографій та сильних вражень – ось що залишив нам ботанічний сад у Балчику, тому ми бажаємо і вам відвідати це мальовниче місце!

Текст і фото: Даниїл Сергієнко

І кожен фініш – це, по суті, старт!

Нещодавно у нашій школі відбулося свято Останнього дзвоника. Воно вийшло на славу, і ми змогли гідно вшанувати наш гідно прожитий рік.

Напевно, якраз у цей день ми всі переконалися, що значать слова «день, равный целой жизни», бо просто не вкладається в голові, скільки всього ми встигли зробити за нетривалий час. Ось дивіться: ми підвели підсумки по навчанню, проаналізували, чого нам вдалося досягти, а над чим потрібно працювати ще, отримали табелі та відзнаки, привітали переможців і щиро за них пораділи.

Переможцем рейтингу навчання і «Містером третього триместру» став Даник Сергієнко із середнім балом 10,8. Крім того, Данік разом з Машею Петренко отримали відзнаки за найбільшу кількість творчих робіт, бо зробили їх аж 40! У цей день відзнаки також отримали найуспішніший капітан та координатор третього триместру – Маша Дмітрієва, капітан екіпажу «MC DD L Band», та Соня Куцина – координатор 9 класу. Ми були щиро за них раді.

В день закінчення триместру лунали побажання та поради від наших вчителів, добрі слова та напучування від них на літо. Нам щиро радили читати задані книги, вести зошит уважного читача, готуватися до майбутніх іспитів, повторювати пройдений матеріал, отож, відпочивати на канікулах, не забуваючи про здобуття освіти.

Сподіваємося, що у нас вийде, і першого вересня ми повернемося не лише з багажем вражень, але і з новими знаннями.

Також у наш наповнений день ми не забули влаштувати тепле свято для наших вчителів. А як же інакше – вони ж ішли разом з нами весь рік, допомагали, підтримували, і для них закінчення року значить не менше, ніж для нас самих.

Отож ми влаштували невелике чаювання з різними смаколиками, на якому лунали подяки вчителям та вірші, присвячені їм. Ми дарували квіти і говорили теплі слова, а завершилось усе колом побажань на літо від кожного.

Ми чудово провели час, радіючи, що прожили такий насичений і цікавий рік, і сподіваємося, що наступний рік буде ще кращим та результативнішим!

А ось вірші, які ми подарували нашим любим вчителям:

​ОЛЬЗІ ПАВЛІВНІ
Запилені старезні фоліанти
Всі таємниці носять у собі:
Коли жили величні ті атланти
І що Бурбони їли на обід.
Історію, величну і красиву
Ви подаєте нам, як повість див,
І постатей усіх духовну силу
Допомагаєте внести до наших днів

СВІТЛАНІ МИКОЛАЇВНІ
Так складно все пізнати в цьому світі,
Але разом із тим це так цікаво!
Щоправда, коли дивишся на квіти,
Не думаєш про хлорофіл та камбій!
Одначе вас ця складність не спиняє,
Й терпіння досить, щоб навчати нас
Цікавість нашу лиш підігрівають
Уроки біології від вас.

ЛАРИСІ ЮРІЇВНІ
We thank you for the Halloween and Christmas
For the Burns party and the Shakespears Day
For, all in all, your great lessons of English
Which made our life more colorful, not gray
Ми вдячні Вам за “lightful” і за “sunny”
Ми постараємось усі “achieve a goal”
We are the best, because we are together
And we will never it forget at all

ОКСАНІ АНАТОЛІЇВНІ
Якщо не вчить німецьку, то тоді
В Європу можна і не потикатись!
Бо як мистецтво зрозуміть тобі?
А з ним частенько прийдеться стикатись.
Музейний острів, Дрезден, Нюрнберг, Кельн –
Аж ціла купа відкриттів і вражень!
Ми всі страшенно вдячні вам за те,
Що робите Німеччину досяжною!

ОЛЕНІ ПАВЛІВНІ
Без пісні годі уявити нашу школу,
А без гітари – точно уже зась.
Без пісні важко жити як ніколи,
Без пісні годі уявити нас!
Ми вдячні вам, що пісні дивну силу
Ви любите і віддаєте нам.
Вона дає усім-усім нам крила,
Які іще й не снилися птахам

ТЕТЯНІ ГРИГОРІВНІ
Напевно, ми ніколи не забудем
Отих уроків літератури з вами.
Це все тому, що під час них стається диво –
Книжки перестають бути книжками.
Вони немовби оживають лиш для нас:
І лицарі-герої, і прекрасні дами…
Шкода, що швидко так минає час
На всіх уроках літератури з вами!

СВІТЛАНІ ЮРІЇВНІ
В житті потрібно вміти все робити:
Робити справи, змінювать себе,
І не замалюватись, як маленькі діти,
А блага створювать для світу і людей.
Ми вдячні вам за кожен з тих уроків,
Коли ви нас вчите азам життя,
Коли вчите робити перші кроки
До гідного та справжнього буття.

ТЕТЯНІ МИКОЛАЇВНІ
Спасибі вам за мудрість і за сонце,
Що сяє в вашій усмішці щодня.
Нехай воно палає ясно у віконці
І вам освітлює ваш кожен день життя
Спасибі вам за Лесині рядочки
За гасло, що не кане в забуття:
«Берімось, друзі, краще до роботи!
Змагаймось за нове для всіх життя!»

ОЛЬЗІ ГРИГОРІВНІ
Ви нашу мову любите, як пісню,
Як трелі солов’їні у садочку,
Як матір, що, гойдаючи колиску,
Співає про русалку у віночку
Ми вдячні вам за всі рядки поетів,
Які любили нашу Україну,
й за те, що ви плекаєте у серці
Прекрасну мову, рідну і єдину!

СЕРГІЮ ВОЛОДИМИРОВИЧУ
Хоч формули небагатьом даються,
Але ми вдячні вам за кожну теорему.
У ваших поясненнях легкими нам здаються
Усі кулони, катіони, клеми.
Ви нас вчите всьому, що знадобиться
У цім житті, що повне поворотів.
І ми вам присягаємося фізикою –
Наш ККД не буде меншим ста відсотків!

Після отримання табеля ще нічого не закінчується

Після отримання табеля ще нічого не закінчується. У нашій школі протягом двох тижнів для всіх охочих проходить літня практика, яка має назву “Один у полі – воїн”.

Практика у Полтаві пов’язана з історією ХХ століття та журналістикою. Ми впорядковуємо наш музей Великої Вітчизняної війни і маємо змогу заглибитися в долі тих, чиє життя ця безжальна війна зламала. Практика у Болгарії також пов’язана з історією, але іншого періоду – античності, а також з англійською мовою.

У Полтаві протягом першого тижня практики ми змогли відновити деякі життєві важливі документи тих ветеранів, яких, на жаль, зараз немає разом із нами. Ми зробили нову розстановку експонатів та відреставрували ті з них, що були не в найкращому стані. Також уже зроблений переоблік книг книг про Велику Вітчизняну війну: вони знайдені, записані, підклеєні і вже чекають на поличках.

​Невід’ємною частиною нашого шкільного життя завжди є город і квітники. Ми приділили велику увагу і цій справі: пропололи, поприбирали сміття під кущами троянд, і вони тепер вільно ростуть по дорозі до школи.

У школі панує чудова атмосфера, бо завжди приємно разом покращувати світ. Тож можна сказати, що найголовнішою ціллю нашої практики є дружба – у неї немає канікул.

Тож вашій увазі – враження учасників практики.

Корр.: Що тобі найбільше подобається у нашій практиці?

Анастасія, 8 клас: Мені подобається те, що я маю змогу спілкуватися та бачитися зі своїми одношкільниками навіть влітку.

Корр.: Чи є в тебе ідеї щодо практики?

Анастасія: Насправді мені все подобається, бо літо проходить дуже весело та круто.

Корр.: А тобі, Софійко, що найбільше подобається у практиці?

Софія, 6 клас: Дуже гарно, що я можу закінчити ті справи, які не завершила у шкільному році, і піти з чистим серцем на канікули.

Корр.: Чи є в тебе ідеї щодо практики?

Софія: Мені все подобається, але я б хотіла внести в практику трохи більше цікавих та творчих справ.

Корр.: Ольго Павлівно, ви є організатором нашої практики у Полтаві. Що вам у ній найбільше подобається?

Ольга Павлівна: Мені подобається те, що у кожного є можливість зробити щось гарне для школи, інших людей, а також впорядкувати шкільний музей.

Корр.: Які ваші подальші плани?

Ми з Кароліною маємо ідею зробити стенд про Сидора Ковпака, про його життєвий шлях та воєнні справи. Він наш славетний земляк, і музей у його рідній Котельві – наші давні друзі. Ще плануємо роздрукувати та презентувати розповіді учасників Великої Вітчизняної війни про їхні життєві випробування.

Як показує опитування, практика проходить успішно і всім подобається. Ми чекаємо на новини від наших друзів з Болгарії і будемо інформувати читачів про наші активності протягом цих двох тижнів.

Текст: Владислава Горбань

Привіт, Болгаріє!

Чи багато ви знаєте про Болгарію? Ні? Ми також. Бо лише починаємо відкривати цю чудову країну. Але ми вже знаємо, що Болгарія знаходиться на Балканському півострові і що тут дуже тепло та сонячно.

Болгарія зустріла нас радісно. Першим нас вітав Балчик – маленьке напівкурортне містечко: красиве, з гористим рельєфом, пишним королівським садом і приязними людьми.

Хоча ми у Балчику всього два дні, але вже встигли попрактикувати англійську. У нашій невеличкій компанії є непогані знавці цієї мови!

І вже привіталися з морем. Перша зустріч була досить холодною. Але нас так просто не злякати! Раз за разом ми підкорювали хвилі, і чи від того, що сяяло сонце, чи від нашого запалу море почало теплішати.

Балчик дуже живописне та затишне місто, особливо вночі, коли воно сяє тисячами вогнів. А вдень можна почути спів пташок, побачити буяння квітів, а якщо пощастить – то й народні гуляння болгар, а вони народ запальний!

Балчик зустрів нас приязно, можливо, ще й тому, що з деким був уже знайомий за минулими практиками. А можливо, ми просто йому сподобалися.
І це почуття є взаємним!

Текст: Марія Дмитрієва
Фото: Крістіан Лемешко

Дитячий садок

Дошкільне відділення школи «Паросток» – чудовий дитячий садок європейського типу для дітей «ЯК УДОМА». Кожен малюк від трьох років до шести відчуває себе впевнено і захищено, тому, що його люблять і про нього піклуються, як удома.

Дитину чекають у садочку кожного буднього дня з 8.00 (за необхідності можливо і раніше) до 18.00. Садок розташовано недалеко від дендропарку, зеленого масиву, який гарантує максимально чисте повітря.

Кожну хвилину перебування дітей в садку наповнено можливостями для розвитку. Протягом дня малеча залюбки їсть улюблену й корисну їжу. У садку організовано чотириразове домашнє харчування, з обов’язковою «вітамінкою» для профілактики захворювань. Домашню їжу для малюків готують професійні кухарі.

Улюблене заняття дітвори – щоденні розвивальні ігри та вправи програми «Вундерчадо», які проводять кваліфіковані вихователі для малюків різного віку з урахуванням потреб і особливостей кожного. Інтенсивність і систематичність занять дають свій результат – випускники садочку відмінно готові до школи у психологічному і навчальному плані.

Не менш значущі для дітей заняття мистецтвом. Хореографія, музика, ліплення, малювання, аплікація дають можливість розвивати творчі здібності дітей із радістю і задоволенням. У грі діти вивчають англійську мову. Старші діти мають хороший словниковий запас і, найголовніше, – позитивну мотивацію для освоєння нового.

Особливо щасливі діти, коли в садку проходять сімейні свята, під час яких спільне «проживання» радісного спілкування, казки та ігри залишають незабутні враження у житті малюка і близьких йому людей.
Дошкільне дитинство дитини, безумовно, повинно проходити вдома, в сім’ї. Адже не чудодійні методики забезпечують щасливе дитинство, а любов, турбота і віра в дитину. І якщо вже необхідний дитячий садок, то тільки такий, де ЯК УДОМА.

Захопливі квести першого червня

День захисту дітей у нашій школі – традиційно день яскравих і цікавих розваг.

Особливою родзинкою цьогорічного свята стали квести. Їх створювали та продумували два екіпажі: «Discovery» та наша команда «4SKate». Був квести, присвячений шпигунам, про Стародавній Єгипет та про Сальвадора Далі.

Кожен із чотирьох екіпажів міг пройти той квест, який був довподоби його учасникам. Наприклад, екіпажі « Drommar» та «Power raingeers» проходили квест про шпигунів, «U2U» – про творчість Далі, а «MC DDL Band» розплутував таємниці Єгипту.

Нашим шпигунам-аматорам потрібно було розшифровувати таємні послання та знаходити загадкових підозрюваних. І їм це вдалося!

Тим, хто вирішив здійснити подорож до Єгипту, пощастило потрапити на прийом до Клеопатри та Нефертіті – при чому до обох одразу. Наші єгиптологи освоювали ієрогліфічне мистецтво, згадували імена фараонів, занурювалися в єгипетську міфологію і просто весело проводили час.

«Мені дуже сподобався дизайн у квест-кімнаті, а також неперевершені костюми Нефертіті та Клеопатри. Також дуже вдалою була музика», – ділиться враженнями Маша Дмитрієва, капітан «MC DDL Band».

А поціновувачам творчості Сальвадора Далі потрібно було вгадувати, де творіння Далі, а де – якогось іншого живописця, відшукати в кімнаті 28 шедеврів абстракціонізму, створити свою картину у стилі Далі та якнайшвидше розповісти про один із експонатів музею Далі в Іспанії. До речі, ті 28 шедеврів абстракціонізму здебільшого були створені юними художниками Віталієм Криворучко та Софійкою Кравченко. Коли команда виконала всі завдання, то отримала чупа-чупси, адже саме Сальвадор Далі придумав дизайн льодяників фірми «Чупа-чупс».

Отож, ми чудово провели час на квестах і, певно, варто влаштовувати такі квести не тільки на День захисту дітей!

Текст: Олександра Говорова