Вітаємо з перемогою в міському конкурсі!

28 жовтня відбувся міський етап VІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. 
Вітаємо з перемогою ученицю 11 класу Олександру Говорову та її вчителя Ольгу Григорівну Чеханюк за здобуте 1-ше місце серед старшокласників нашого міста!

Що їсть світ?

Наша школа є асоційованою школою ЮНЕСКО, і через активності за календарем ООН ми вчимося розуміти проблеми сучасного світу та діяти для їх вирішення. І хай наші справи не є масштабними, вони все ж таки є кроком до покращення життя. Нещодавно кожен із нас замислився над вирішенням проблеми голоду в усьому світі та значенням уміння економити.

З метою зміцнення солідарності суспільства у боротьбі проти голоду, недоїдання та бідності у 1979 році за ініціативи Food and Agriculture Organization (FAO) був запроваджений Всесвітній день продовольства. Щорічно у 150 країнах світу до цього дня організовується безліч благодійних акцій у підтримку голодуючих країн. Девіз цьогорічного дня звучав так: «Клімат змінюється, а разом із ним змінюється продовольство та сільське господарство». За ініціативи ООН у всьому світі були проведені конкурси плакатів та відеороликів, що висвітлювали проблеми голоду, та благодійний забіг «Нульовий голод», усі кошти з якого пішли на підтримку голодуючих.

Про це та про масштаби проблеми йшлося під час активносетй, що відбувалися у нашій школі з нагоди Всесвітнього дня продовольства. І це не було тільки вивчення проблеми.

Кожен із учнів втілював свій міні-проект. Перед нами стояла задача вивчити, чи раціонально його родина використовує продукти, протягом двох днів з’їдати усе, що запропонують (вдома чи у шкільній їдальні) та приготувати щось смачненьке із залишків їжі.
З`ясувалося, що ця, здавалось би, незначна справа допомогла зекономити значну кількість продуктів і вплинула на всіх її учасників.

«Цього року я вперше дізнався про Всесвітній день продовольства і зміг долучитися до міні-проекту зі збереження їжі. Було дуже цікаво».
Тимур Іванов, екіпаж «Unbroken»

Важливо, щоб якомога більше людей знали про світові проблеми із продовольством. Тому наші учні презентували відому фотовиставку Петера Менцеля «Що їсть світ» в Ліцеї сфери обслуговування. Цю виставку нашим учням пощастило кілька років тому побачити в Осло, вона настільки глибоко вразила своєю простотою і доказовістю, що вирішено було використати її як ілюстрацію проблем, до яких ООН привертає увагу цього дня.

“Мені було дуже приємно, що у мене була можливість виступити перед такою дуже вдячною публікою. Мені було приємно спостерігати за тим, що кожен, хто знаходився на цій презентації, уважно слухав і робив для себе якісь висновки».
Влада Горбань, екіпаж «Internity»

Долучили до важливої теми і молодших – учні середньої школи провели урок для третьокласників. Із розповідей старших малюки дізналися про проблеми із продуктими харчування, про найбільш голодуючі країни, про шляхи, які розробляє світова спільнота для боротьби з голодом.
Всі наші старання були спрямовані на те, щоб змінити свою свідомість щодо неекономного використання продуктів харчування. Підбивши підсумок активностям, проведеним з нагоди цього дня, усі зрозуміли, що, вживши певних елементарних заходів, ми можемо зекономити не тільки продукти, а й гроші.

Тож закликаємо усіх читачів долучитись до акції зі збереження їжі, що допоможе врятувати ваші продукти і гаманці.
Усе, що треба зробити, це: 1) щотижня готувати якусь страву із залишків продуктів; 2) не викидати, а доїдати усю їжу.
Просто?.. Але дієво!

Текст: Андрій Заболотніков, редакційний супровід – Олена Крамарева

Ніжно і пристрасно, натхненно і сміливо

У програмі з художньої культури за 11 клас дуже оглядово і самотньо стоїть тема “Відень – центр європейської музичної культури”. Один урок на творчість Моцарта і Гайдна, Бетховена і Вагнера, Брамса і Шуберта, батька і сина Штраусів? Геніальні музиканти, чия творчість пов’язана з Віднем, заслуговують значно більшої уваги! І з нагоди дня народження «короля вальсів» – видатного австрійського композитора Йоганна Штрауса-молодшого – у школі відбувся особливий урок музики.

Його учасниками стали всі старшокласники, адже не варто очікувати випускного класу, щоб послухати всесвітньо відомі шедеври митця. Учні дізналися про творче життя родини Штраусів, де музика стала і родинним захопленням, і сферою, де зіткнулися непрості характери двох геніїв, двох Йоганнів Штраусів – батька і сина.

«Готуючи урок як особливу подію у житті дітей, я прагнула відкрити для школярів у неперевершену красу музики великого композитора», – поділилася своїм задумом вчитель Олена Ульяніч.

І, схоже, це зробити вдалося. У центрі уваги була творчість «короля вальсу». Тож пролунали знамениті «Імператорський вальс» та «Життя артиста», і, звичайно, «Блакитний Дунай» і «Казки віденського лісу» – вальси, якими Йоганн Штраус уславив рідне місто. У записі і в живому виконанні, вони переносили у часи видатного митця, предавали його захоплення і сподівання, надихали і зачаровували.

«Особливе враження на мене справила жива музика. Наш акомпаніатор Наталія Романівна виконала кілька творів композитора. І це було надзвичайно гарно!» – говорить старшокласниця Кароліна Лемешко.

До її думки долучається десятикласниця Марія Петренко: «Ми прослухали багато вальсів Йогана Штрауса, адже він «король вальсу»! Нам грала Наталія Романівна. Це було надзвичайно красиво! А крім того, мене вразила історія відносин Йогана Штрауса з його татом, який також був геніальним композитором, але забороняв своїм грати на музичних інструментах своїм дітям».

…Щороку напередодні свята Перемоги шкільний гурт співає пісню-спогад «Майский вальс», де є рядки:

Легко, вдохновенно и смело
Солдатский вальс этот звучал,
И Вена кружилась и пела,
Как будто сам Штраус играл...

І на цьому уроці магія музики справді перенесла усіх у Відень, столицю вальса, дала відчути красу міста, музики і людського духу…

Над Веной седой и прекрасной
Плыл вальс, полон грёз и огня.
Звучал он то нежно, то страстно,
И всех опьяняла весна...

Саме так – ніжно і пристрасно, натхненно і сміливо – лунала геніальна музика, знаходячи у стінах школи своїх нових шанувальників.

ООН і ми

24 жовтня світова спільнота відзначає День Організації Об’єднаних Націй. За рішенням Генеральної асамблеї ООН, він «має бути присвячений донесенню до народів світу цілей і досягнень ООН». Саме на це і були спрямовані цього дня наші освітні активності.

Ми також є причетними до цієї всесвітньої організації, адже наша школа є асоційованою школою ЮНЕСКО (а це один із підрозділів ООН).

Тож цього дня ми провели урок-практикум «Цілі ООН в дії». Кожен індивідуально міг випробувати свої знання, зігравши у правове лото, а екіпажі змагалися з теми «Підрозділи ООН» і спільно вирішували правову задачу: які підрозділи ООН будуть задіяні для допомоги постраждалим від урагану «Метью» на Гаїті у жовтні 2016 року.

Старшокласники свій фрагмент уроку присвятили меті та статуту ООН. Ми дізналися, що головними задачами організації є збереження та зміцнення миру, забезпечення усіх людей необхідними для життя ресурсами та освітою, допомога постраждалим у катастрофах, збереження різноманіття й краси природи та розвиток співробітництва між державами світу. З’ясували, що Генерального Секретаря ООН, який забезпечує виконання політики організації її членами, обирають кожні п’ять років, а Рада Безпеки ООН забезпечує дотримання миру…

Ми навіть побували на одному з засідань Генеральної Ради Безпеки ООН, звісно, віртуально: переглянули і переклали з англійської відеозапис засідання, на якому виголошувала промову пакістанська правозахисниця Малала Юсуфзай. Малала – наймолодший в історії лауреат Нобелівської премії миру. Вона отримала її сімнадцятирічною «за боротьбу проти пригнічення дітей та молоді та за право дітей на освіту».

Так ми провели час з користю, дізнавшись про найбільшу і найпрогресивнішу у світі організацію, отримали багато важливих і сучасних знань.
Хтось дізнався щось нове, а хтось взагалі вперше відкрив для себе існування ООН, але кожен зробив свій крок уперед в освіті.

Текст: Ольга Маслова та екіпаж «Чорний ящик»

З днем народження, Борисе Іллічу!

22 жовтня наш гурт мав честь привітати з 80-річчям нашого поета-земляка Бориса Ілліча Олійника. Його поезія вже багато років супроводжує наше шкільне життя. Жодне 9 травня, до прикладу, не обходиться без його щемного й рідного “З берега вічності”, на уроках літератури багато поколінь школярів знайомляться із його проникновенними поезіями, присвяченими матері та рідній землі.

Цього року наш вчитель музики Олена Говорова написала мелодію до вірша Бориса Ілліча “Вибір”. Цю пісню ми презентували на міському фестивалі, присвяченому творчості поета. А у день його народження надіслали йому відеозапис нашого виконання.

Приємно було отримати відгук Бориса Ілліча й подяку за вітання.

Ми щасливі, що мали можливість подарувати цьому дивовижному поету радість. Сподіваємося, що зможемо й зусрітися із ним особисто.

Поетичне минуле і сьогодення

Мабуть, кожен із нас хоч раз в житті мріяв відчути аромат минулого, відкрити у ньому для себе щось важливе… І нам це вдалося! Багато свічок, красиві плаття та костюми, неймовірна атмосфера пушкінського часу: ми у пушкінському літературному салоні.

19 жовтня з нагоди одного з найбільших та найулюбленіших свят у нашій школі – Дня Ліцею, відбулася справжня подорож у минуле, у часи і поезію Пушкіна. І ми змогли випробувати власне перо!

Весь вечір супроводжувала приємна музика, яка надихала на щось прекрасне і творче. Ведучі влаштували нам подорож життям Олександра Пушкіна, а вірші поета допомагали зануритися у його епоху. Здавалося, сам митець був десь поруч і насолоджувався читанням разом із нами.

Романтична, пейзажна, інтимна, громадянська лірика – ми почули надзвичайно багато різних поезій. Читання кожної з них було особливим: хтось ніжно говорив про кохання, хтось емоційно розповідав про призначення поета, а хтось затишно і романтично описував природу.

Звучали 19 жовтня і поезії, що народилися у шкільному житті – нещодавно й у минулі роки, вірші і пісні, написані ще випускниками. Дуже цікаво було почути рядки одношкільників про осінь, про дружбу, і навіть про сенс життя.

Безперечно, кожному з юних поетів ще далеко до пушкінської досконалості, але шлях і найвидатнішого митця починається з першого кроку…
День Пушкінського ліцею у нашій школі став справжнім святом творчості і поезії!

Текст: Катерина Ткаченко, редакційний супровід – Олена Крамарева
Фото: Єлизавета Попова

Коли вже народився ти поетом, за все відповідай у цім житті!

Поезія Бориса Олійника давно стала частиною нашого шкільного життя. 9 травня завжди лунає щемний вірш «На березі вічності», а на уроках літератури ми із захопленням відкриваємо глибокі й завжди правдиві рядки поета.

​22 жовтня 2016 року у школі відбувся творчий вечір, присвячений дню народження нашого видатного земляка.
Борис Олійник обіймає багато посад: він є головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, віце-президентом Парламентської Асамблеї Ради Європи, має звання Героя України, його кандидатура висувалася на здобуття Нобелівської премії. Але найбільша шана для митця – це всенародна любов до його творчості.

Творчий вечір розпочався з розповіді про життя поета, дитиниство якого пройшло на Полтавщині. Ми навіть змогли відчути присутність поета у нашому колі, переглянувши інтерв’ю з ним.
Пролунала пісня «Вибір», написана у нас в школі на вірші Бориса Олійника ще минулого року – до 80-літнього ювілею поета. Ця пісня вже міцно «проросла» у нашому шкільному «грунті» і стала однією з улюблених.

І, звичайно, на честь поета лунали його вірші. Учні їх обирали самостійно, виходячи далеко за межі шкільної програми. Учасники вечора мали нагоду відкрити для себе нові грані творчості митця, прагнули якнайкраще продекламувати його поезії, передати кожен нюанс, кожну думку.

– Мене вразило сильне читання Сашею вірша «Я спокійно б лежав під вагою століть, – згадує ведуча творчого вечора, дев’ятикласниця Маша Дмитрієва. – Також сильно вплинуло на мене чутливе читання Крістіаном уривку з поеми «Крило».

Учні написали листи і листівки, зняли вітальні відеозвернення до поета і сформували особливий пакет подарунків видатному імениннику. Сподіваємося, вони принесуть йому багато теплих та щирих емоцій і, можливо, надихнуть до творчості. Ми щиро вітаємо нашого славного співвітчизника з його святом і вдячні за можливість жити із ним в одному часі!


Текст: Олена Ульяніч, Данило Сергієнко

Лицей в наших сердцах

Атмосфера дружбы, тепло, уют. Великолепно прочитанные стихотворения. Всё это было у нас по традиции 19 октября.

По приходу в школу нас ожидал тёплый, дружеский круг с исполнением лицейских песен всеми ребятами, учителями и выпускниками школы. В этом же теплом кругу мы услышали письма учителей к своему идеальному ученику. Каждый увидел в нём себя, ну а кто не увидел – взял себе на заметку, и думаю, будет стремиться стать лучше.

Первым расписанию стоял Урок Чести. Всем было интересно, о чем нам будут рассказывать на подаренном нам уроке. Речь шла о том, что каждый из нас делает для остальных. Мы измеряли наши дни мерками чести, как говорится в одной из наших лицейских песен, написанной выпускниками.

В расписании Лицейского дня стоял и Урок Творчества. В лицейский период мы ездили в лес, что тоже было для нас подарком, чтобы открыть для себя свою пушкинскую осень. Там мы могли “поймать” такой кадр, который отобразил бы пушкинскую осень внутри каждого из нас. На этом уроке мы делились впечатлениями от работ друг друга, представленных на нашей постоянной фотовыставке.

На ждал и особенный Урок Знаний. Он был посвящен образовательному проекту, осуществленному в лицейский период, – изучению физики в Саду опытов имени Станислава Лема в Кракове. Просматривая смонтированный на основе наших съемок фильм, мы вспоминали, как интересно было овладевать знаниями в ходе игр и экспериментов. А ребята, которые оставались в Полтаве, сделали презентацию исследовательской работы «Пушкинская эпоха».

Урок Дружбы стал временем, когда свое отношение к друзьям можно было выразить, деятельно улучшая их жизнь: жизнь ребят, которые сейчас вынуждены лечиться в онкодиспансере (порадовать их отправился один из экипажей), или делая лучше нашу школьную жизнь.

Подарив подарки от экипажей, материальные и творческие, все переоделись в стиль ХІХ века и начался «Пушкинский салон».

…Играла классическая музыка, горели свечи и звучали пушкинские строки, которые каждый выбирал для чтения сам…

Вот так и прошёл наш Лицейский день, подарив нам вдохновение и приятные воспоминания.

Текст: Екатерина Касьяненко, редакционное сопровождение – Елена Крамарева
Фото: Елизавета Попова

День Пушкінського ліцею: шкільна традиція і погляд у майбутнє

Наприкінці ХХ століття у Чікаго було вирішено створити елітарний навчальний заклад за кращими моделями, напрацьованими педагогічною практикою. Був проведений аналіз світового досвіду, і найефективнішою виявилася модель Царськосільського ліцею пушкінського випуску…

Культурознавче свято День Пушкінського ліцею – багаторічна шкільна традиція. Це не тільки можливість зануритися в культуру та мистецтво пушкінської епохи – час, що дав світові Пушкіна і Гоголя, Міцкевича і Шевченка. Це ще й можливість актуалізувати у шкільному житті цінності Освіти, Честі, Дружби і Творчості, щоб навчальний рік, який майже увесь ще попереду, пройшов найефективніше.

Ліцейський день, як і увесь ліцейський період, пронизаний ідеєю цінності освіти. У свої 17 років Пушкін і його товариші закінчували не середній навчальний заклад, а універститетський курс – вони навчалися надсучасно і глибоко. Змінюється зміст освіти, але нашої школи сталою залишається ідея, що навчатися потрібно багато і для життя. Цього ліцейського дня були представлені нові освітні проекти: вивчення у фізики у Парку дослідів Станіслава Лема (Польща) та комплексна дослідницька робота «Пушкінська епоха». І навчання в освітньому просторі Європи, і самостійна дослідницька робота школярів – провідні тренди сучасної європейської освіти.

Творчість: і літературна, і соціальна – є невід’ємною складовою шкільного життя. Цього 19 жовтня були представлені учнівська фотовиставка «Моя пушкінська осінь», збірник віршів школярів «Ліцейський альманах» і нова, написана учнями пісня. Молодші театралізували пушкінські казки, а старші представили художнє читання віршів Пушкіна. Були запропоновані й нові проекти покращення шкільного і суспільного життя, адже громадянська позиція виявляється у конкретних – великих і малих – справах.

Традиційна і важлива частина дня – настанови від випускників, що пролунали й у шкільних стінах, і від випускників-студентів Наталії Хишко та Григорія Кравченка, що навчаються нині в європейских університетах, – через інтернет-зв’язок. Уже зіткнувшись із викликами життя й успішно відповідаючи на них, випускники зверталися до шкільного товариства зі словами привітання і вдячності, звертали увагу молодших на можливості, які дає школа, і які важливо використати для життєвого успіху.

Торкнутися душі

Ми не можемо побачити нашої душі, але ми точно знаємо, що вона існує, бо ми її відчуваємо. То що ж впливає на її стан? Сьогодні, в останній день нашого перебування у Польші, ми вирішили дослідити це у музеї Manggha, збудованому за ініціативою та на кошти видатного польського режисера Анджея Вайди.

Цей музей присвячений одній з найдавніших та найзагадковіших культур світу – японській. Тут зібрані картини відомих японських майстрів, а також картини європейських майстрів у японському стилі або за його мотивами.

Для японців природа є невід’ємною частиною життя, великою цінністю, співпрацею між людиною і природою. Прикладом співпраці людини з природою є бонсай. Бонсай – дерево душі. Традиція цього мистецтва сягає VIII століття. Форма бонсаю відображає внутрішній стан людини. Бонсай – це не уміння вирощувати, а уміння зображувати. Нам пощастило потрапити на виставку шедеврів бонсаю і побачити, як може підкреслити красу рослини натхнення художника.

Експозиція у музеї змінюється кожні три місяці. Ми потрапили на виставку під назвою «Kacho-ga». Присвячена вона птахам та квітам. Саме вони є темою всіх витворів мистецтва: картин, гравюр, вітражів і навіть ткання. Основу експозиції склали роботи видатного майстра жанру укійо-е Утагави Хіросіге. Цікавим є те, що у виставку склали роботи не тільки митців Сходу, а й художників Заходу. Зіставляючи твори на одну тематику та милуючись ними, ми змогли навчитися відрізняти, що є японським мистецтвом, а що – лише на нього схожим, і відчувати витонченість японського сприйняття природи.

У будь-якому випадку ми отримали велике задоволення від цього напряму мистецтва, відкрили для себе японську культуру, відчули гармонію та спокій. Цей музей запам’ятається нам надовго.

Текст та фото: екіпаж «Big Bang»