День Подяки

Вдячність – невід’ємна частина людського життя. Бути вдячним значить уміти примножувати добро в світі, уміти помічати в людях їх хороші сторони, уміти виходити за зону власного комфорту. Вдячна людина робить світ і людей навколо себе кращими…

Кожен четвертий четвер листопада в Америці святкують День подяки. У цей день прийнято збиратися усією родиною за одним столом, смакувати індичкою та висловлювати вдячність за все хороше, що є в твоєму житті. День подяки започаткували отці-пілігрими, які припливли до Америки ще в 15 столітті. Вони дякували місцевим жителям Америки – індіанцям, які допомогли європейцям не померти з голоду на незнайомій для них землі.

​Наш шкільний гурт відзначає це свято, напевне, з початку свого існування. Кожного року шкільна родина збирається за спільним столом, смакує традиційними святковими стравами (індичкою, до прикладу), й усі учні та вчителі виголошують надзвичайно теплі промови й дякують один одному за блага, які є в їхньому житті завдяки гурту.

Цьогорічний День подяки розпочався шкільним кінозалом, переглядом фільму про історію північноамериканських індіанців, про тяжке життя в резерваціях та про трагічну долю індіанського народу, витісненого з їх рідної землі.
Після кінозалу кожен екіпаж мав змогу подякувати усім працівникам школи у рамках акції «Година вдячності».

Про історію свята англійською мовою нам розповіли учні 5-го та 6-го класу у своїй чудовій виставі про Христофора Колумба, перших пілігримів та північноамериканських індіанців.
На святковому сніданку шкільні екіпажі подарували один одному гарбузові пироги, котрі також є традиційним святковим пригощанням. Також під час сніданку учні практикувалися в говорінні англійською мовою – виголошували промови вдячності вчителям та одношкільникам.
Після сніданку настав час представлення племен. До цього дня кожен екіпаж мав завдання підготувати цікаву розповідь про одне з племен індіанців і представити одну людину в національному одязі цього племені. Завдяки ґрунтовній підготовці екіпажів ми змогли дізнатися про племена Ацтеків, Майя, Могікан, Дакота та Фокс.

Після цього ми пограли в ігри та закінчили перегляд фільму. Далі нас чекали інші вистави – поставлені класами легенди корінних народів Америки.
По завершенню міні-вистав ми знову спустилися до їдальні. Там на нас чекав святковий обід вдячності: традиційні індичка з соусом із журавлини та картопляне пюре. За обідом ми мали коло нескінченних подяк. Учні та вчителі по черзі брали слово, щоб висловити подяку кожному з присутніх за добро, створене для них іншими.

​День завершився теплими листами подяки для учнів та вчителів.
Свято було наповнене теплом та щирістю. Ми бажаємо усім не забувати про вдячність і висловлювати її не тільки в День подяки, а й у будь-який інший!

                                                                                                                    Екіпаж «Холідейс»

Вітаємо з перемогою!

Відбувся міський етап Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика серед учнів 5-9 класів Полтави. 
Вітаємо ученицю 6 класу Софію Кравченко та її вчителя Ольгу Григорівну Чеханюк із перемогою – третім місцем!

Сезон іспитів: перші результати

До завершення підходить перший триместр навчального року. А що це означає? Звісно ж, іспити! Кожен клас заздалегідь отримав список предметів, з яких ми мусили демонструвати свої здібності, а також білети, один з яких обов’язково трапиться. Щодня кожен учень старанно готувався до цього випробовування, адже не кожен день тобі кидається такий виклик.

Протягом останніх двох тижнів у нашій школі відбулися іспити з різних предметів. Цього триместру 11, 10, 8 і 7 класам випало здавати іспит з фізики. А крім того, 11 клас випробовував свої здібності у біології, 9 клас стверджував себе у якості знавців української та англійської мов, а також правознавства, 8 клас демонстрував свої знання з географії, 7 клас чудово впорався із завданнями з англійської мови, а 6 клас складав іспит з англійської та української мов. А наші любі п’ятикласники, які вперше в житті зіткнулися з цим випробуванням, чудово впоралися з математикою.

Мабуть, кожен хто здавав іспит, відчував хвилювання. З’ясувалося, що ця традиція іспитів якраз і була введена з тією метою, щоб учні уже з 5 класу звикали до такої форми звіту і менше хвилювалися на під час здачі ДПА та ЗНО. 

Ось що говорять ті, хто вже пройшов ці випробування.

Данило Сергієнко: «Складання іспитів значно полегшило мені роботу ЗНО, адже я не відчував особливого страху та не так сильно хвилювався».

Софія Куцина: «Завдяки тому, що я з 5 класу здаю по 3-4 іспити кожного триместру, тож я вже навчилася готуватися до них. І змогда досягти успіху на ДПА у 9 класі».

Сезон іспитів ще не завершено! Надалі, на нас чекають інші випробування та результати.

Тож, читайте наш сайт, та не пропустіть нові перемоги нашого шкільного гурту, адже кожен результат, що є кращим за попередні, є маленькою перемогою кожного з нас над собою.

Текст: Андрій Заболотніков

Вітаємо із хорошим результатом!

25 листопада відбувся міський етап Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика серед учнів 3-4 класів  Полтави. 

Вітаємо ученицю 3-го класу Олену Касьяненко та її вчителя Марію Ігорівну Кобзар із хорошим результатом: 4-те місце!

Третє місце на міській олімпіаді з англійської мови!

20 листопада на базі ЗНЗ № 29 міста Полтави відбулася міська олімпіада з англійської мови для учнів 8-11 класів.

Вітаємо ученицю 10 класу Марію Петренко та її вчителя Ларису Юріївну Фисун за здобуте 3-тє місце серед старшокласників нашого міста!

14 листопада – День народження Астрід Ліндгрен

​Чотирнадцятого листопада майже увесь світ відзначає день народження найкращої шведської письменниці Астрід Ліндгрен. Наша школа не стала виключенням. Святкову атмосферу у нас можна було відчути з самого ранку.
Парадна форма, урочисто оздоблена Рожева зала, квіти та радісні й усміхнені обличчя були невід’ємною частиною нашого свята. Шведські пісні лунали у нашому дружньому колі. У нас вже давно живе традиція приходити цього дня із трояндою для Астрід і вранці збиратися разом, щоб звертатися до неї зі словами вітань та вдячності. Тож і цього разу кожен із нас знайшов теплі слова подяки для любої Астрід.

Наступною частиною свята став урок-розповідь від Марії Петренко та Софії Кравченко – керівника проекту «Музей Астрід Лндгрен». Всі присутні мали змогу опинитися у чарівному світі Астрід. Вагомим внеском кожного класу стали підготовлені заздалегідь нові експонати до музею та їх презентація. Далі всіх чекав смачний сніданок, що був результатом проекту “Смачна Швеція”. Млинцями власного приготування та малиновим джемом приємно здивували нас учні сьомого класу. Наступним етапом святкування стала відеозйомка уривків із книг письменниці, які підготували екіпажі. Після цього важливого й насиченого емоціями та яскравими костюмами дійства усі ми взяли участь у змаганні «Герої Астрід серед нас». І ось його результати. Вітаємо усіх переможців! А саме: Сашу Супрунця – Карлсона, Віталіка Криворучка – Малюка, Кароліну Лемешко – Малін, Настю Артюх – Пеппі, Катерину Ніколаєнко – Роні та Крістіка Лемешка – Бірка нашої школи цього року.

Далі на усіх чекало продовження проекту «Смачна Швеція», і естафету переняли учні 11-8 класів, здивувавши всіх нас смачним шведським обідом. Ще однією важливою частиною свята стала презентація створених ілюстрацій до творів Астрід. Важливою частиню цієї презентації став аналіз деталей, які учні використали для точнішого зображення обраних уривків тексту, виділення прийомів. Зображення пензлем того, що Астрід змалювала пером. Серед робіт цього року усіх вразили ілюстрації Саші Громова та Дані Остапюка, виконані в техніці графіки.

Безперечно, приємним стало для всіх без виключення спілкування з кіньми та катання на них. Астрід дуже любила коней, це ми можемо побачити з її творів. Майже у кожній її повісті є коні. Спілкування з цими чудовими та чутливими тваринами не залишило байдужим жодного з нас.

Після повернення від коней екіпаж “Холідейз” запросив нас для незвичайної справи: написання листів до Нангіяли – чудової країни, яку вигадала письменниця для героїв однієї зі своїх книг. Вона знаходиться там, де зараз живе і сама Астрід… Ми писали листи до неї на чудових трояндових аркушах, і кожному з нас було що сказати цій чудовій людині. Багатьом із нас здавалося у цей момент, що вона насправді десь поруч із нами.
Заключним та найемоційнішим моментом цього дня стало урочисте задування свічок та куштування тортів, випечених екіпажами. Під час спільного чаювання ми змогли ще й переглянути чудове відео, присвячене Астрід, та першу серію фільма “Пеппі Довгапанчоха”.

Протягом усього дня кожен його учасник відчував присутність Астрід, її ласкавий погляд, усмішку та тепло. Дякуємо усім, хто підготував свято, дякуємо усім, хто був на ньому присутній, дякуємо тобі, люба Астрід, що маємо такий чудовий світ – світ твоїх творів. У ньому так затишно і людяно!

Ми любимо тебе, Астрід!

Текст: Марія Дмитрієва

16 листопада – Міжнародний день толерантності

16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності, що був започаткований у 1996 році Генеральною Асамблеєю ООН.

До цього дня в школі був проведений тренінг з толерантності. Прагнучи бути кращими, на цьому уроці кожен з нас визначив, яких якостей нам не вистачає для того, щоб бути справді толерантною людиною й поповнив свою “скарбничку толерантності”.


Далі на уроці ми дізналися про проблеми індіанців, права яких і досі порушуються. Про це нам розповіли учні 11 класу. Ми дізналися, що й зараз вони живуть у резерваціях Америки. Їх культура вже майже знищена, а корінних жителів, що справді знають мову й традиції, залишилось зовсім мало. На мій погляд, це величезна проблема всього людства.

На цьому уроці кожен з нас дізнався, як це жахливо саме так ставитися до людей і ми зрозуміли, що інтолерантність – це одне з найжахливіших явищ теперішнього світу.

​ Марія Петренко, учениця 9 класу

Питання толерантності стосується кожного

Наш світ таємничий, ніби запакований подарунок. Він сповнений такого різноманіття, що ніколи не знаєш: що там, за обрієм. Але саме різноманіття часто спричиняє несприйняття людьми одне одного та масові війни на релігійному чи расовому підгрунті. Оскільки ми робимо вибір сьогодні і зараз, і лише від нас залежить майбутнє, питання толерантності стосується сьогодні кожного. І цього тижня наш шкільний гурт почав діяти.

Завдяки унікальності кожного суспільство розвивається шаленими темпами. Адже якби всі були однаковими, то, до прикладу, не було б телевізора, адже всі люди любили б виключно читати газети, або ми не навчилися б застосовувати електроенергію, бо всі були б письменниками і ніхто не не мав дослідницького хисту.

З метою донести до людей цю просту істину ЮНЕСКО і запровадила Міжнародний день толерантності 16 листопада 1995 року. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольорушкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації.

Наша школа є асоційованою школою ЮНЕСКО, ми розділяємо думки прогресивної світової громади, і нині у нас триває тиждень толератності, коли кожен має змогу пройти тренінг, спрямований на сприйняття різноманітності світу як норми. 

Крім того, старшокласники готуються здійснювати проект “Ровесники – ровесникам: про минуле заради майбутнього». Сенс його полягає у тому, щоб донести ідею цінності толерантності через долю конкретної дівчинки Анни Франк, яка стала жертвою Холокосту. За матеріалами Дому Анни Франк у Нідерландах у проекті ми діємо уже кілька років, але ця трагічна історія не перестає вражати. Цього тижня ми багато працювали, вивчаючи наперед теми з курсу всесвітньої історії за 11 клас і навіть більше, щоб якнайкраще донести до полтавської молоді думку про недопустимість нетолерантності.

Нашею задачею буде розкрити ровесникам, що трапляється, коли різноманітність світу не сприймається як норма, і все житття  дитини руйнується. 9 листопада, у Міжнародний день проти фашизму, расизму та антисемітизму, старшокласники вже провели екскурсію виставкою для учнів молодших класів нашої школи, проаналізувати свої здобутки і поставили нові задачі.

…Нас дивує тваринний світ ще й тим, що в ньому немає еталону краси і жоден вид не є панівним над усіма іншими. На нашій планеті живуть мільйони тварин: від найменших амеб до найбільших китів. Але ж і люди усі є різними так само, як різними є амеба і жираф, мураха і єнот. 

Кожен з нас, що нині живе на планеті Земля, має свої захоплення і цілі, таланти і слабкі місця, але це не є недоліком – це є перевагою. 
І варто  допомогти світові це розуміти.

Текст: Руслана Криворучко, редакційний супровід – Олена Крамарева

Головний подарунок до дня народження Астрід – тиждень доброти!

У четвер, 10 листопада, команда “Big Bang” в дитячому онкологічному відділенні обласної лікарні влаштувала невелике свято для малюків, яких доля обділила здоров’ям.
Того ж дня команда «Вічність» провідала літнє подружжя Барболіних. Юними вони відбудовували Полтаву після війни, а зараз ці сиві дідусь і бабуся потребуюсь допомоги і підтримки.
У понеділок, 7 листопада, у Монтессорі-центрі “Соняшник” учасники екіпажу “The best” змогли провести веселу ігротеку від героїв Астрід для хворих діток, що відвідують цей заклад для реабілітації.

14 листопада наша школа відсвяткувала день народження видатної шведської письменниці Астрід Ліндгрен. Суспільство завдячує їй чудовими книгами, Швеція – образом найбільш уважної до дітей країни, а наша школа – успішними партнерствами, численними міжнародними проектами, незабутніми подорожами і причетністю до найпрогресивнішого на планеті вияву культури дитинства.

Герої книг Астрід Ліндгрен: веселі Пеппі і Карлсон, рішуча Роні, сміливі брати Лев’яче Сердце, дієві Расмус і Калле – змінили світ. Вони привернули увагу дорослих до третини населення земної кулі, ствердили право дитини бути дитиною, зосередили увагу на справжніх цінностях. Своїм життям Астрід стверджувала ті ж самі ідеали, що і в своїх книгах: родинності, дружби, доброчинності. Навіть набувши слави найвидаванішої і відповідно найзаможнішої письменниці світу, вона не змінила звичного способу життя, спрямувавши кошти на допомогу знедоленим дітям. 

Головним подарунком до 100-річного ювілею письменниці у 2007 році стала всешведська доброчинна акція: вся країна збирала кошти на дитяче містечко у найбіднішій країні Африки. Продовжуючи цю традицію, наш шкільний гурт головним подарунком до дня народження Астрід вирішив зробити  тиждень доброти.

Тож у вівторок, 8 листопада, у Полтавському міському центрі дитячої реабілітації учасники команди «Чорний ящик» провели розвиваючі ігри в образах героїв Астрід.

У п’ятницю, 11 листопада, наш шкільний гурт провідав наших бабусь та дідусів у геріатричному пансіонаті. За багато років дружби і турботи вони справді стали для нас рідними. Дівчата провідали наших бабусь, поспілкувалися з ними. А хлопці організували для дідусів шашково-шаховий турнір. Звісно, мешканці пансіонату у цій справі – справжні майстри, для наших хлопців вони – наставники, тож не дивно, що вони знову вибороли перемогу!

Ми думаємо, що такий подарунок, створений спільними зусиллями, порадував би Астрід, як свідчення, що діти в Україні сприйняли із її книг найголовніше – дієве прагнення робити світ кращим.

Усім з дитинства відомі рядки Любові Забашти “Хай оживає істина стара – людина починається з добра”. Астрід усе своє життя прожила з цією думкою. 
Наші серця б’ються так само, як билося серце Астрід щодня. 

Текст: Кароліна Лемешко, редакційний супровід – Олена Крамарева

Дайджест 14 листопада: день, що дорівнює цілому життю


Саме так називається одна із глав повісті Астрід Ліндгрен «Ми на острові Салькрока». Але так варто назвати і свято «День народження Астрід Ліндгрен» у нашій школі.

Книги Астрід Ліндгрен – це не просто захопливі дитячі історії. Цінності, що стверджуються в них, є основою життя нашої школи.
Астрід навчає вірити в те, що діти можуть робити вчинки та вибори навіть глибші та мудріші за ті, на які здатні дорослі. Завдяки її книгам ми віримо в силу добра і в самих себе, цінуємо природу і можемо втілювати мрії в дійсність.

Тож день 14 листопада розпочався із вдячних слів на адресу письменниці. Ми подарували їй троянди і з насолодою заглибилися в особливі думки із її творів, які кожен клас підібрав для нашого шкільного музею.

Книги потрібні людині так само, як хліб і сіль…

Читацька конференція цього року була присвячена рідній країні видатної казкарки. Учні, яким пощастило побували на батьківщині Астрід, презентували нам місця та культурні явища, пов’язані з її життям та творчістю. Вони захопили нас своїми розповідями про музеї та тематичні парки, про її будинок та містечко, в якому вона зростала, про життя Швеції, яке так красиво та яскраво описувала письменниця у своїх творах.

Нові книги так гарно пахнуть, що вже по самому запаху можна зрозуміти, які вони цікаві…
​                                                                        
Готуючись до дня народження Астрід Ліндгрен, ми багато читаємо. В читацькому доробку навіть найменших із нас багато її чудових книг. Тож не випадково важливою справою цього дня традиційно є інтелектуальне змагання за творчістю письменниці. Своєрідним продовженням змагання цього року стала презентація нової фотовиставки «Ми у світі Астрід Ліндгрен», всі світлини якої були зроблені під час подорожей на її батьківщину. Кожен екіпаж провів свій фрагмент екскурсії, і ці імпровізовані розповіді виявилися справжніми шедеврами!

До дня народження Астрід її музей у нашій школі традиційно поповнюється новими експонатами. Цього року наші учні були особливо уважними читачами, а саме в цьому і полягає складність цієї справи: зуміти побачити суттєві деталі і створити на їх основі експонати. Чого вартий лише макет замку Роні або табличка, якою юні Мелькерсони збиралися оберігати свою старшу сестричку від зайвих, на їхню думку, залицяльників! 
З’явилися у нашому музеї і фотоекспонати. Це зроблені під час шведських мандрівок наші власні світлини, які можна підписати рядками із книг Астрід. Бо саме так і має бути: справжні книги по-справжньому впливають на життя людей.

Окремою справою стала фотовиставка, присвячена ще одному шведському місту, яке ми нещодавно відкрили: неймовірному Гетеборгу. Там минулого року відбувалася важлива частина молодіжного проекту “Ми всі свої, бо всі ми – діти!”, у якому ми брали участь. І фотооб’єктиви наших учнів та вчителів встигли ухопити характер цього приморського міста.

Цікаво зануритися у світ героїв улюблених книг. І театралізація веселих історій про пригоди Еміля із Ленненбери дала можливість і нам, і глядачам наших вистав кілька годин прожити у товаристві маленького шибеника із Катхульта.

Не живи так, як хочеться! Поки ще можеш, будь добрим! 

Особливим подарунком, що був присвячений Астрід, стали добрі справи.
Адже і сама письменниця присвятила своє життя поширенню добра у цьому світі.
І це не тільки за допомогою своїх книг. Вона, до прикладу, не здійснила жодної значної покупки, окрім родинного будинку у Вімербі, після того, як її книги стали популярними. Кошти, отримані з їх продажу, вона спрямовувала на допомогу тим, хто цього потребував.

Увесь тиждень, що передував її дню народження, ми прагнули здійснити якомога більше добрих справ, подарувати тепло та радість хворим дітям та самотнім літнім людям. Нам це вдалося. А в день народження письменниці ми розпочали кілька нових доброчинних проектів. Сподіваємося, вони зможуть зробити наш світ трохи кращим.

Краще так: вісім пирогів і одна свічка!

Окремим проектом цього дня можна вважати меню нашої шкільної їдальні. Воно повністю складалося із страв, які так смачно описані у творах Астрід. Знайшлося тут місце і тюфтелькам Карлсона, і пирогу Лізі із Бюллербю, і млинцям, які так смачно пекла мама Юм-Юма.

​А от смачненькі тортики, без яких, звичайно, не може обійтися жоден день народження, заздалегідь випікав кожен екіпаж! 

…Приємна розмова, світло свічок та супровод музики… Створювалась така атмосфера, що здавалося, ніби сама Астрід знаходиться серед нас.

О Нангіяло!

Саме так у книзі «Брати Лев’яче Серце» названо країну, куди люди потрапляють після смерті і де зможуть пережити те, що не встигли у земному житті. Діти всього світу вірять, що Астрід зараз у Нангіялі, і пишуть їй листи. І ми також. 

Астрід Ліндгрен – це не тільки частина життя нашої школи, але й частина дитинства кожного з нас. 
Ми вдячні Астрід за чудові книги, за наших скандинавських друзів та численні поїздки до Швеції. І  її книги, і день її народження завжди пов’язані з глибиною думки та усіма веселощами дитинства…
Про це ми й написали у наших листах, які надішлемо до її рідного Віммербі.

Текст: Данило Сергієнко, Андрій Заболотніков, редакційний супровід – Олена Крамарева
Фото: Єлизавета Попова