Англійська – в нашу скарбничку знань!

Ось і минув сьомий день нашої подорожі. Він був цікавий і наповнений подіями, і більшу його частину ми напружено працювали над англійською. Ви думаєте, що ми просто вчимо слова, читаємо тексти? Ви помиляєтеся!

Кожен учасник подорожі – від найменшого до найстаршого – знає пісні англійською, які ми вивчили. Крім того, сьогодні у нас був нестандартний урок в басейні, де ми так само продуктивно попрацювали, як за партою. Звичайно, ми також плавали в морі і дихали морським повітрям. Але головною справою цього дня були англомовні екскурсії по ботанічному саду Софійського університету, які ми готували екіпажами. 

Від наших доповідачів ми змогли дізнатися про історію ботанічного саду, різновиди ландшафтного дизайну і колекцію кактусів і сукулентів, що представлена тут. 

Після цього у нас була вечірня прогулянка берегом моря: ми насолоджувалися прекрасними краєвидами нічного міста. 

Ось так продуктивно пройшов наш день, і ми встигли зробити все заплановане.

Текст: Олександр Супрунець
Фото: Лариса Фисун та Світлана Тарарака

Стежками королеви Марії

Уявіть ранок своєї мрії: прокинулися, нікуди не потрібно поспішати, смачний сніданок і кава в ліжко… Звучить доволі привабливо, та у виїзній школі ми надаємо перевагу іншому підйому – веселому та бадьорому. Зарядка – і одразу в басейн! І вже ніхто не заспаний, і кожен готовий навчатися. А в особливо спекотні дні ми і навчатися  можемо, не виходячи з басейну! 

Та сьогодні мова піде не про це, а про нашу екскурсію у Ботанічний сад королеви Марії, що у Балчику.Хоча погодні умови хотіли стати екскусії на заваді (було таки спекотненько!), та хіба це може зупинити нас, бадьорих поглиначів і збирачів знань? Тому о третій годині дня ми вже з нетерпінням чекали на екскурсовода (до речі, екскурсія була англійською). 

Ми дізналися, що ботанічний сад є частиною палацового комплексу, а його попередньою власницею була королева Румунії – Марія.

Під час екскурсії, гуляючи садом, можна було пофантазувати, уявити ошатних пані, які менш ніж сто років тому гуляли тими ж сходами і алеями, насолоджувалися тими ж краєвидами, що й ми. 

Навіть ті, хто не вперше у виїзній школі до Болгарії, дізналися щось новеньке або актуалізували забуте. Ми легко розуміли екскурсовода, не виникало мовних бар’єрів.  І вже під кінець нашої прогулянки садом кожен міг назвати себе справжнім знавцем, а більшість готова була проводити цим садом екскурсії.

Сказати чесно, екскурсія нас виснажила, та ботанічний сад цього вартий. 
Той, хто побував там хоч раз, байдужим точно не залишиться.

Ну що, ми – далі навчатися, нас чекає багато цікавих подій, а ви не забувайте читати про них щовечора!

Текст: Марія Дмитрієва
​Фото: Світлана Тарарака

Екватор подорожі, або Чудовий день та незабутня ніч

Чудовий день, незабутня чарівна ніч. Сьогодні – середина виїзної школи, і ми провели день цікаво та захопливо.Вдень ми купалися, вивчали англійську мову, потім знов купалися і знову вивчали англійську… А після обіду почали готуватися до вечірки. Кожен екіпаж вибрав грецький міф та підготував його англійською мовою для показу в Ботанічному саду королеви Марії. Є там куточок ніби створений для таких справ, він так і називається – німфеум, сад німф. 

Наприклад, наш екіпаж “Sunshine” вибрав міф про народження богині Афіни. Кожен вивчив слова, підготував костюм бога чи героя. Також відбулася фотосесія, результати якої ви можете побачити у верхньому слайдшоу.

Сьогодні у кожного було завдання підготувати сюрприз для всіх. Це могло бути щось солодке чи, наприклад, якась гра. У екіпажу теж було завдання, провести гру або організувати веселе спортивне змагання. 

Увечері ми пішли до моря і презентували гурту свої сюрпризи та ігри. Наприкінці кожен писав спогади, побажання та вдячності.

Маші Петренко шкода, що вже половина подорожі пройшла, але вона радіє, що попереду нас чекає багато яскравих відкриттів та вражень. 

А Ростиславу дуже сподобалося ставити міфи та демострувати знання англійської. 

Все було добре, у нашому колективі панувала доброзичлива і приємна атмосфера.
Ми всі вдячні один одному і з радістю будемо згадувати цей день.

Текст: Настя Скабарихіна
Фото: Світлана Тарарака

Калейдоскоп відкриттів, або Один день у Балчику

«Вау, яке величезне дерево!», «Боже, як красиво!», «Світлано Миколаївно, а що це за рослинка?» – ось такі наші захоплені вигуки лунали в Ботанічному саду Софійського університету, закладеному колись королевою Марією у болгарському місті Балчик.Сад королеви Марії – чаруюче місце. Милуючись його красою, ми прекрасно (і змістовно!) провели тут час.

Ми виконували цікаві завдання, щоб дослідити окремі родини та класи рослин, а саме: клас Хвойні, родини Кактусових та Розових. 
Ми мали знайти:
     а) найменший кактус, 
     б) найширше дерево, 
     в) найяскравішу троянду, 
а також сфотографуватися екіпажем поряд з кожною цією рослинкою. 
А крім того, незважаючи на те, що в нас давно канікули, згадати, що таке математика, і перерахувати усі хвойні, всі кущі троянд та всі  кактуси. 

Ботанічний сад сподобався усім нам, та особливо припав до душі Богдану Ковалю. Можливо, тому що він побував у цьому неймовірному місці вперше.

Ось його враження: «Мені дуже сподобалася робота в нашій команді, особливо, коли ми шукали Міст Бажань та найменший кактус. Це було дуже круто!»

По закінченню дослідницької проботи порібно було загадати об’єкт та описати його так, щоб інші змогли відгадати. Але зробити це потрібно було… англійською мовою! У нас же – англомовний табір!. Ось декілька описів, спробуйте відгадати: 

«When it is necessary, people throw it away, vice verse, if they don’t need it they take it back. It helps people on the ship to land. It’s ancient metal which reminds about sea» (It’s anchor).

«This object from Northern America. It also has green and yellow leaves. Someone thing’s that it’s a bush, but it’s a tree. It begins with “M” and ends with “А”» (Magnolia).

Є ще одна наука, що захопила нас. Це психологія. Ми вирішили трохи себе перевірити і пройшли декілька тестів, щоб визначити рівень свого слухового запом’ятовування та концентрації уваги. Всі люблять себе перевіряти, і тому нам це дуже сподобалося. 

Трохи далі за путівкою дня на нас чекало море. Воно сподобалося абсолютно всім. Ми плавали, а хто не любить плавати, грали в настільні ігри.  Це було весело та захопливо. 

«Хоча мені й не вдалося покупатися у теплих водах Чорного моря, я задоволений тим, що провів час граючи в ігри з друзями», – так оцінив проведений час Ростислав.

Увечері на нас чекала прогулянка Балчиком. Ми насолоджувалися краєвидами моря та берега. А найголовніше – ми вивчили нову цікаву гру. Її назва «Пішт», і вона всім припала до душі. 

​Було чудово! Цей день був незабутнім та крутим.

Текст та фото: Марія Петренко

Одеса-мама, або Подорож до Болгарії розпочинається!

Від часу творчого вечора відбулося чимало подій, бо із останнім дзвінком у нашій школі, як відомо, ще нічого не закінчується.​

Разом із нашим улюбленим балетмейстером Аллою Давидівною Рубіною ми зробили перший крок у роботі над виставою “Роні, донька розбійника”, відбувся туристичний похід місцями, пов’язаними із стародавньою історією нашого краю, а зараз розпочалася наша подорож до Болгарії. 

І розпочалася знайомством з прекрасним портовим містом – Одесою. На жаль, ми не мали часу походити її вулицями, але, очікуючи автобуса, спробували дізнатися у місцевих жителів про найцікавіші місця красуні Одеси. І це завдання виявилося дуже цікавим!

За двадцть хвилин комунікації ми змогли дізнатися про Одесу із перших уст і тепер маємо уявлення, яким трамваєм краще їздити, щоб побачити більше видатних місць міста-героя.

Нам підказали, що обов’язково потрібно побувати поблизу Одеського оперного театру, сходити до парку імені Тараса Шевченка і, звичайно, пройтись знаменитою Дерибасівською.
​І все це тепер у наших планах на найближче майбутнє!

Так, перебуваючи на території одного парку, ми змогли подумки пройтися всією українською Пальмірою.

Текст: Олександр Супрунець
Фото: Світлана Тарарака

Чим зайнятися влітку?

– Вже середина літа, тож яка може бути школа? 
– Яка, яка – виїзна! 
– І куди?
– Та прямо до Болгарії! І на цілих два тижні!
– А що ж ми там забули? А зараз дізнаєтеся!

Цього разу наша виїзна школа у Болгарії – незвичайна, хоча їдемо ми до добре відомого нам міста Балчика, у якому дехто бував і більше п’яти разів. Та цього разу з нами буде багато нових людей. І, крім іншого, ми вивчатимемо психологію, та ще й не тільки українською, але й англійською мовою! Скажіть, недурно?

«Я хотів би купатися у морі та басейні, підтримувати з усіма дружні стосунки, спробувати щось небачене досі і грати в “Мафію” вечорами», – такими є очікування Богдана, нового учасника нашої команди.

Як бачите, ми повні сподівань, надій і сил для нових досліджень та відкриттів.
А про наші успіхи ви зможете прочитати на нашому сайті у наступних новинах!

Текст: екіпаж «Dendi» та Марія Дмитрієва
​Фото: Ростислав Гришин

А інакше, навіщо ми тут?


Промова президента школи з нагоди завершення начального року

Ось і підійшов до завершення наш навчальний рік. Для кожного з нас він був особливим, кольоровим і неймовірно насиченим! На святі 1 Вересня я з надією і впевненістю говорила про те, що цей рік буде незабутнім. Саме таким він і був, це вам підтвердить кожен учасник нашого чудового великого гурту. На нас чекало стільки справ, подій, свят, що перерахувати усі неможливо, але дещо ми неодмінно маємо згадати. 

Стів Джобс колись сказав: “Ми знаходимося тут, щоб зробити свій внесок у цей світ, а інакше, навіщо ми тут?” Можливо, хтось і вважає, що ми всього лише діти, але ж не сказано, до кого звернена ця думка, може, саме до таких творчих і готових до змін дітей, тому цього року ми з впевненістю змінювали світ навколо і себе разом з ним!
Розповідаючи про цей рік, не можна не згадати Ліцейський день. У нашому гурті вже склалася традиція: кожен екіпаж до Ліцейського дня має зробити декілька справ “для общей пользы”, тобто таких, що принесуть користь нашій школі, Полтаві, світу.

Не можу не згадати про День економії. Цього року кожен клас мав свій екологічний міні-проект. Наприклад, 5 клас був електропатрулем, спостерігав, щоб ми не витрачали багато електроенергії, а 11 клас влаштував конкурс на найдільшу кількість зібраної макулатури. Здавши її і отримавши гроші, ми змогли поміняти усі лампочки в школі на енергозберігаючі.

​Наша школа є асоційованою школою ЮНЕСКО. Тож ми відзначаємо усі дні ООН. Цього року кожен з них нам представляли наші випускники. Вони як найстарші намагалися донести усе найважливіше і найсутнісніше до усіх нас. 
На цих уроках ми пізнаємо цей світ. Дізнаємося, що таке сірководень і звідкіля він взявся у Чорному морі, коли була прийнята Декларація про права дитини або хто такий омбудсмен. Кожен готує доповіді, презентації і допомагає зрости собі та іншим.
У одного з екіпажів був соціальний проект “Громадянин світу”, такий собі шкільний канал новин, а ще його задача – пояснювати незнайомі терміни, що частенько трапляються у новинах.

Цього року у нас відбулося багато англомовних свят: і День англійської мови, і Thanksgiving Day, і Halloween, Christmas і Вечірка Роберта Бернса. За цей проект відповідала Руслана Криворучко, тому ці свята не могли не бути креативними, веселими і змістовними.

Не можна забути і про наші освітні подорожі. Адже, крім того, що вони освітні, вони ще веселі і цікаві. Подорожі до Польщі, до Німеччини, до Македонії… Я думаю, що кожен у школі чув наші щасливі відгуки по приїзду, адже кожна з них була неймовірною. Певно що, всі чули про проект “One makes a difference” або рідною мовою “І один у полі воїн”, в межах якого ми якраз і їздили до Македонії та Німеччини.

Однією з найважливіших подій цього року став День Перемоги. Відзначення цього дня кожного року набуває все більшого значення, бо людей, яких ми могли б привітати, залишається все менше, і тому все важливішою стає місія зберегти пам’ять про їх подвиг. 

Тож цього року ми намагалися зігріти нашим теплом, любов’ю та повагою кожного, хто виборов нам мир: ми провели вогник, відвідали ветеранів по родинам, в цей день ми не забули і про тих ветеранів, яких вже з нами немає, ми вшанували їх пам’ять, відвідавши могили. 

Також відбулася Лінійка Пам’яті у селі Баранівка, що було двічі спалене під час Другої світової війни.

Ще однією справою до Дня Перемоги був проект «Герої Меморіалу Слави», присвячений збереженю і поширенню пам’яті про воїнів, які захищали і звільняли  Полтаву. Цим проектом опікувався Данік Сергієнко.

Цього року, як в попередні роки, продовжувала діяти виставка «Анна Франк: уроки історії». А Кароліною Лемешко були організовані два виступи з виставою «Щоденник Анни Франк».

Волонтерські проекти завжди займали велику частину життя нашого шкільного гурту. Цього року їх було так багато, що їм буде присвячена окрема розповідь.

І наостанок я б хотіла подякувати усім, хто зробив цей рік таким, яким він був: батькам, вчителям і дітям. 

Хай наступний рік буде не менш насиченим і яскравим! 

Марія Петренко, президент школи “Паросток” у 2016-2017 навчальному році

Нас було дванадцять, як апостолів

На початку літа весь світ відзначає  одне з найбільших релігійних свят – Трійцю. І, звісно ж, наша школа просто не могла не долучитися до святкування такої величної події. А оскільки одним з обрядів на П’ятидесятницю є збирання запашних трав, то саме з цією метою ми вирушили до Лісових Галявин. 

Охочі здійснити магічний обряд збирання запашних трав зібралися у школі о шостій ранку. За дивним і невипадковим збігом обставин, нас було рівно 12, як апостолів. Крім наших учнів та Олени Павлівни, не полінувався прокинутись о такій ранній порі і Богдан Коваль, учасник наших виїзних шкіл до Німеччини та Македонії. 

Таким складом трохи заспані, але рішуче налаштовані, ми вирушили до Лісових Галявин. Дорогою туди ми пригадували різноманітні раніше вивчені веснянки. Прибувши  на місце призначення, ми вирушили на пошуки запашних  трав.

«Мені надзвичайно сподобалось бігати по лісу та збирати пахучі квіти, я навіть забув про мокрі від роси ноги!» – ділиться враженнями Богдан.

Ця справа настільки захопила нас, що дорогою до школи, побачивши ще одну галявину, повну квітів, ми не змогли проїхати мимо і зупинились, аби зібрати рослини ще й там.

Зелені було настільки багато, що в кінці ми їхали, тримаючи по величезному вінику в руках.

О восьмій ранку мокрі від роси, але задоволені і з купою трав ми повернулися до навчання. Та на цьому наша місія не завершилася. Наш гурт заходився прикрашати школу до Трійці.

Врешті-решт, наприкінці дня все навколо буяло зеленню, і здавалося, ніби ти потрапив не в навчальний заклад, а в якийсь казковий ліс, повний лісовиків та русалок.
Як елемент декору в нас з’явився навіть один чугайстер!

Отак ми на один день усім гуртом поринули і в язичницький, і в християнський зміст свята Трійці. 

Текст: Андрій Заболотніков
​Фото: Анна Іщейкіна