Іспити – це страшно?

Ось вже й кінець листопада. В цей час в нашій школі – пора іспитів. Мабуть, важко знайти людину, яка сприймає іспити як легку та приємну прогулянку, адже треба напружитися і повторити все, що вчили протягом тривалого періоду. Тож це доволі складна робота.

«Навіть якщо я знаю відповіді майже на всі питання, все одно трохи хвилююсь, а це може заважати отриманню високих результатів», – ділиться учень 10 класу Микита Захарченко.

Хвилювання перед іспитами нікому не здається дивним, адже іспит – це підсумок праці за декілька місяців і дуже відповідальна справа.

Не варто залишати всю роботу над білетами на останній вечір, тоді підготовка не буде здаватися занадто складною. Але загалом, якщо ти вчився протягом триместру, тобі буде легко!

А ось десятикласник Богдан Коваль радить: «Я для себе зазвичай розробляю план підготовки. Наприклад, один вечір – один білет. Наступного дня я обов’язково повторюю вивчене і тільки потім переходжу до іншого».

До речі, на будь-які незрозумілі питання, які виникають при підготовці, можна легко знайти відповідь, проконсультувавшись додатково у вчителя або однокласників.

У школі часто лунає думка: «Ти маєш право вчитися на 4 бали, але маєш можливість вчитися на 12».
Складаючи іспит, важливо отримати максимальний результат для себе, адже у кожного різний рівень знань, тому порівнювати оцінки недоцільно.

Іспит дає змогу кожному перевірити якісний бал власних знань в кількісному показнику.
«Вчуся, щоб діяти, дію, щоб навчитися!» – нехай це гасло стане і вашим!

Текст: Данило Щербина, 8 клас, редакційний супровід – Анастасія Артюх, 11 клас

Кому подякувати за найважливіше?

Наша “Стіна вячності”

Наша школа щороку святкує День подяки – англомовне культурознавче свято, коли можна сказати спасибі одне одному та з’їсти індичку.

Дякувати це не так легко, як здається, хоча в нашій школі щотижня відбувається «Час вдячності та визнання». Тож цього тижня, щоб кожен міг гідно підготувати промову вдячності, наша вчителька англійської провела цікавий тренінг. Такі технології вже давно широко застосовуються в прогресивних країнах. Тож і ми мали змогу подякувати одне одному. Було дуже приємно й тепло. А найголовнішим нашим продуктом стала “Стіна вдячності”.

На ній ми написали теплі слова всім важливим людям нашого життя. Було дуже приємно дивитися на кольорову і теплу стінгазету анонімних вдячностей. Процес створення був натхненним, тож хочеться дякувати і далі людям, які в чомусь тобі допомогли.

– Я вдячна за можливість радіти теплим сонячним дням.
– Я вдячний своєму оточенню за дружбу та інтелектуальне коло.
– Дякую за капітана!
– Я хочу подякувати Колі Дмитрієву за підтримку та заряд позитивної енергії!
– Я хочу подякувати Софії за щиру та веселу дружбу!
– Я вдячна своїй родині за життя, підтримку в будь-якій ситуації, за тепло та турботу.
– Дякую Ользі Павлівні за те, що відкрила для мене, що таке права дитини.
– Дякую за фіку!
– Я вдячна школі за те, що показала мені інший спосіб життя та здійснення справ.
– Дякую моїм однокласникам за підтримку!
– Вдячна за можливість діяти та бути дієвою!
– Спасибі вчителям за їхню працю та терпимість.
– Я вдячна за можливість вчитися і презентувати свої знання.
– Дякую моєму класу за підтримку та плідну підготовку до іспиту!
– Дякую Насті за екіпаж!
– Я вдячна за навчання, як правильно працювати в соціумі.
– Дякую Анастасії Олегівні. Ви дуже гарний тьютор!
– Дякую моєму класу за незабутні емоції та інтелектуальну атмосферу.
– Спасибі Сергію Володимировичу за те, що вивчаю фізику!

Для багатьох такий досвід був новим і цікавим.

А виконуючи наступне завдання, ми передавали пакуночок, загорнутий у багато шарів газети, розгортали й говориди спасибі за важливі речі. Це було так захопливо – ніби відкриваєш подарунки на Новий рік!

До дня подяки ще тиждень – саме час поміркувати, кому ми можемо подякувати за найважливіше.

Текст: Анастасія Гунченко, 11 клас
Фото: Оксенія Логачова, 11 клас

Волонтерська практика та подарунки долі

Щовівторка у нас відбувається волонтерська практика у літніх людей практика, і цей вівторок не є виключенням. Для кожного з нас ця зустріч стала подією!

«Мені дуже подобається слухати розповіді Валентини Михайлівни. У неї в гостях я відчуваю затишок ніби в себе вдома. ЇЇ істія справила на мене велике враження – мені було дуже цікаво й трохи страшно-жалісно на душі. Від того, що я почула, в мене мурашки пішли по шкірі, проте зараз я розумію,що ця людина є дуже щасливою, бо прожила таке велике і сповнене важливих подій життя. І я від цієї думки я стаю щасливішою!» – поділилася своїми відчуттями семикласниця Софія Гаврюк.  

«Для себе волонтерство я відкрила, коли прийшла до школи «Паросток». І перша моя зустріч була з  Віктором Івановичем Безруковим. Це була велика подія для мене. А десь через два місяці ми відвідали Микільський реабілітаційний центр. Саме тоді я зрозуміла, що я можу і хочу  допомагати людям, які цього потребують. І тепер я можу точно та впевнено сказати, що волонтерство – це круто, цікаво та корисно. Адже я можу дізнатися багато такого, про що не пишуть у книгах. І поспілкуватися з неймовірно цікавими людьми, чия доля зовсім не схожа на нашу», – це думки одинадцятикласниці Оксенії Логачової.

«Сьогодні я відвідав Марію Яківну Царіцину. Вона нам розповіла історію свого життя. В ці хвилини я ніби сам переживав все, про що вона розповідала, відчував усі події ніби на собі. Мені було навіть страшно від почутого. Найбільше мене вразила її наполегливість, сила та витривалість: вона йшла до Полтави, не зупинилась, не зважаючи на біль, на порване взуття – все одно йшла. Ця історія мене замотивувала бути більш наполегливим та ніколи не здаватися, навіть якщо боляче, йти вперед і ніколи не зупинятися», – такий коментар дав нам Андрій Любічев, учень 7 класу.

«Сьогодні у нас був черговий, вже  традиційний, візит в геріатричний пансіонат. Тут живуть самотні старенькі люди. Було помітно, що тут нас вже з нетерпінням чекають. Це приємне відчуття. Невисоку повненьку жінку з короткою стрижкою звуть Віра Йосипівна Євтушенко, а її чоловіка, про якого вона дуже зворушливо піклується, – Леонід Михайлович. Вони живуть в геріатричному інтернаті вже кілька років. Як завжди, ми прихопили з собою смаколиків. М’яке вівсяне печиво дуже припало їм до смаку. Але, на мій погляд, більш цінним для них була можливість розповісти нам про своє життя. Леонід Миколайович – людина небагатослівна, а Марія Йосипівна охоче згадує: «Народилася я і дитинство провела в Лубнах Полтавської області.  Життя тоді було важке, голодне, але  ми усі були молоді й веселі. Закінчила я 9 класів і поїхала до  Полтави…» Віра Йосипівна вчилася в медичному  училищі, довго працювала медсестрою, потім швачкою. Але з особливою теплотою вона розповідала по  справу, яку дуже любить: «Вишивання для мене – найкраще заняття, в в цей час я відпочиваю душею…» Затишна кімнатка цих літніх  людей  прикрашена квітами,  зображеннями тваринок і навіть іконами, вишитими  вмілими руками цієї невтомної жінки. Час пролетів дуже швидко, але  ми впевнені, що це не остання наша зустріч  і що  ми дізнаємося від Віри Іванівни ще багато цікавого», – таку історію  розповів десятикласник Микита Захарченко.

Волонтерська практика – це не тільки, коли ти даєш. Всі ці історії – про неоціненненні подарунки долі і можливість передати далі мудрість і тепло, щирість і натхнення, любов і вдячність.

Якість починається з нас!

Експонати нашої виставки якості. Квітка та експонат музею Астрід

З нагоди Всесвітнього дня якості у нас відбулися уроки «Я і світ» та виставки якісних виробів. Ціллю уроків було дізнатися, як виявити крохмаль в продуктах харчування і навіщо виробники на етикетках пишуть «без крохмалю».

І ось що ми з’ясували. Всім нам знайомий крохмаль – це рослинний високомолекулярний полісахарид амілози й амілопектину. Крохмаль не розчиняється у холодній воді, а при підвищенні температури набухає і перетворюється на клейстер. Тому він зовсім не бажаний для здорового харчування і тому так важливо розуміти, які харчові продукти містять крохмаль, а які ні. Крохмаль можна виявити дуже простим способом – крапнути розчин йоду, і колір зміниться від синього до фіолетового та червоного.

Скориставшись таким простим способом, ми знайшли крохмаль в ковбасі, кетчупі та йогурті – навіть в тих, де на обгортці було написано «без крохмалю».

А ще цього дня в школі відбулася ще виставка якості. Серед експонатів були охайні зошити, гарні конспекти, красиві експонати, виготовлені для музею Астрід Ліндгрен, чудовий пенал, що його зшила Настя Гунченко для Насті Скабарихіної, та ще чимало цікавих і гарних речей, виготовлених нашими руками, – кожен клас виставляв по три своїх експонати, які відповідали всім пунктам та правилам виставки.

Якісна колекція монет

Так ми вчилися розрізняти якісні продукти власної праці. Наша виставка була частиною світової акції, яку зініціював Chartered Quality Institute (Інститут якості в Лондоні). Наш результат ми плануємо оприлюднити на сайті цього інституту.

Якість починається з нас!

Текст: Софія Гаврюк, 7 клас

Шкільне свято “День народження Астрід Ліндгрен”

Це шкільне свято книги і читання. І відзначається воно за законами дитячого читання: с пригодами, пустощами, смаколиками, глибокими міркуваннями і радощами.

Фрагмент, зображений на фото, – шкільна традиція, яка називається “Троянда для Астрід”. Завдяки цій шведській письменниці в житті нашої школи відбулося і відбувається чимало важливих подій: це й глибокі уроки-міркування, і партнерські візити на батьківщину Астрід Ліндгрен – до Швеції, і візити наших шведських друзів до Полтави, і кулінарні традиції шкільної їдальні, і щотижнева фіка, і наша газета “Довгапанчоха”…

– Дякую Астрід за чудові хвилини мого дитинства, проведені з книгами!
– Дякую за мого улюбленого героя Карлсона, я схожий на нього і мені це подобається!
– Дякую Астрід за її громадянську позицію, яка просунула вперед її рідну країну й увесь світ!
– Спасибі, Астрід, за те, що ти була впевнена, що діти можуть зробити багато. Це дійсно так!

це лише кілька слів із промов, які пролунали в залі.

Особливою подію кожного 14 листопада є поповнення експонатами шкільного музею Астрід Ліндгрен. Цей музей – унікальний, єдиний в Україні, і, по суті, є музеєм дитячої книги та читання. Експонати музею традиційно виготовляються класами і є результатом уваги до художньої деталі. В музеї з’явився замок від підвалу старого замку в Лільчопінгу, де Калле Блюмквіт знайшов скарби, викрадені злочинцями. А ще – кам’яне серце лицаря Като, макети Столярової садиби та будиночка Карлсона і навіть… дорога, якою мандрували Расмус-волоцюга та його друг Оскар.

Цього дня традиційно змінюється виставка ілюстрацій до книг Астрід.

Щоб створити справжню ілюстрацію, потрібно найглибше зрозуміти світ художнього твору. І нашим художникам це вдалося!

Справді гарні дитячі книги надихають на гарні справи, допомагають змінити й покращити світ. Одним із незвичайних завдань цього року стала “Добра справа в дусі Астрід”, і 7 клас виконав її посадивши трояндовий кущ – як частинку трояндового саду тата-короля із повісті “Міо, мій Міо”. Тож троянда Астрід квітнутиме на шкільному дворі щоліта, а благодійний концерт в дусі цирку “Калотан”, що його влаштував Калле Блюмквіст з друзями, можливо, стане традицією.

А на цьому фото – розваги за книгами Астрід. Однією розвагою, що дуже сподобалася всім учасникам став танець розбійників, який за книгою про Роні поставив 8 клас.

А ще були конкурси знавців творчості Астрід, які відбулися в чотири етапи – за книгами про Пеппі, Карлсона, Роні, Міо, Мадікен, Еміля, Калле та дітей з острова Салькрока. І мандрівка “О, Міраміс” – коней, цих благородних тварин Астрід дуже любовно зображувала у своїх книгах. А також шкільна літературна конференція за книгами Астрід Ліндгрен. І звісно, щаслива мить – 6 тортиків від екіпажів і 112 свічок. Адже саме стільки років виповнилося від дня народження цієї чудової дитячої письменниці.

Ця традиція народилася, коли свічок було ще 92 і Астрід ще можна було зателефонувати і побажати міцного здоров’я. Зараз це зробити вже не можливо, але можна розгорнути книгу її книгу, і диво відбудеться знову.

– Лізо! Я за вихідні прочитав “Роні, доньку розбійника”, яку ти мені дала! – ця новина, якою шестикласник Давид поділився з восьмикласницею Лізою Проскуровською, керівником шкільного проекту “Музей Астрід Ліндгрен”, і є свідченням, що освітній проект “Шкільне свято “День народження Астрід Ліндгрен”” відбувся!