Садочок як впевнений старт

Ми пишаємося своїм дитсадком, тут виросло вже не одне покоління розумних та успішних людей. Наші перші вихованці вже давно закінчили виші. Тож що робить садочок впевненим стартом?

Глибоке розуміння, що кожен період дитинства – унікальний.

Потужний досвід інтеграції освітніх впливів у відповідному вікові форматі. Ось, до прикладу, як наші дошкільники з’ясовували природу зміни пір року: спостерігали за весняними змінами, грали в гру «Наша планета», щоб уявити обертання планети навколо земної осі, переглянули навчальний фільм, а на занятті з англійської мови вивчали назви природніх об’єктів та конструкції, що передбачають питання-відповідь про пори року та погоду.

Формування соціальних навичок – це авторська програма “Паростка”. Вона формує готовність не тільки до школи, але й до успішного життя у світі людей.

До прикладу, заняття з модуля «Я керую собою» нещодавно познайомили малят із емоціями радість та гнів. І протягом кількох днів малеча освоювала способи їх вираження. А відкриваючи закони життя у спільноті тренувалися в дотриманні правила «Ми разом» та «Ми дружні».

Ось слова мами наших випускників. Вони надихають нас давати малечі найсучасніше для розвитку: “Мій молодший син прийшов у садок “Паростка” з півтора рочків і тут закінчив школу. І шкодую тільки про те, що не знала по садочок “Паростка”, коли малюком був мій старший син!”

Мене вразило наскільки нехтують правами людей

25 березня – Міжнародний день пам’яті жертв рабства та трансатлантичної работоргівлі. Це про особливий і трагічний період історії людства. Його наші учні досліджували сьогодні на уроці “Я і світ”, а до того – на уроках мистецтва, переглядаючи фільми “Хатина дядька Тома” та “12 років рабства”

Шестикласники представили гурту своє дослідження “Жуль Верн: письменник, який боровся проти рабства” за романом “П’ятнадцятирічний капітан”.

Ось що школярі визначили як своє відкриття:
“Сьогодні я дізналася, що трансатлантичне рабство існувало 400 років та за цей час в рабство потрапило 15 мільйонів рабів. Я дізналася, що нині в рабстві перебуває понад 280 мільйонів людей, тепер знаю, що таке плантації. Мене вразило наскільки нехтують правами людей”.
Влада Рукас, 6 клас
“Про все це мені важливо було дізнатися, бо страждання цих людей потрібно пам’ятати”.
Альона Крамарева, 7 клас.
“Мені було важливо зрозуміти, що таке рабство і яка відмінність його від кріпацтва, дізнатися, чи є в Україні рабство, дізнатися, що таке трансатлантична работоргівля”.
Богдан Медяник, 7 клас.
“Мене вразило, як Жуль Верн зобразив у своєму творі проблему рабства. А ще більше вразило, що це ганебне явище існує й до сьогодні – 228 мільйонів людей у сучасному світі є рабами”.
Анастасія Шаповалова, 6 клас.

Бути асоційованою школою ЮНЕСКО – це означає бути в контексті найважливіших проблем світової спільноти.
Сьогодні гуртові це справді вдалося.

Мені знадобиться вміння бути відповідальною

По закінченню триместру кожен мав можливість виголосити свою промову свідомого здобувача освіти. Ось слова, з якими звернулася до гурту шестикласниця Влада Рукас, яка виборола першість у цьому триместрі.

Дорогі учні, шановні вчителі! Я хочу привітати всіх із закінченням триместру. Це був перший триместр для мене в новій школі. І за такий короткий проміжок часу я дізналася дуже багато – більше, ніж за всі 5 років навчання в попередній школі. Тому моя промова свідомого здобувача освіти буде довгою. 

У січні я дізналася про дитячу працю. Раніше я навіть не здогадувалася, що мільйони людей тяжко працюють майже задарма або й взагалі безоплатно – як раби. 

В лютому під час перегонів за фільмом «Буря в Арктиці» я дізналася про існування озонових дір, про те, наскільки атмосфера та озоновий шар важливі для нашого існування.  А коли був етап «Фізика», мені вдалося отримати найкращий результат, бо готувалася до цих перегонів найретельніше. Я дізналася про катамаран, який збирає сміття в океані, і зрозуміла, що потрібно діяти просто зараз. Треба пам’ятати, що ми – це світ, ми – це майбутнє.

У цьому триместрі я вперше торкнулася історії Другої світової війни та навчилася визначати географічні координати. А ще я навчилася висаджувати розсаду, доглядати за нею та готувати ґрунт. Я дізналася про історію дня святого Валентина. А найцікавіше для мене було робити опудало й млинці та відзначати свято Масниці в усіх його традиціях.

Я дізналася, що таке командна праця та командний результат. Раніше я не відчувала себе в команді, а зараз відчуваю, що мій клас – це моя друга сім’я.  

Раніше я навіть у черзі в лікарні я боялася запитати, хто крайній. Я стояла аж доки з кабінету виходила остання людина, щоб підійти до лікаря та взяти довідку. А тепер я вже не боюся питати в автобусі, як називається зупинка, де ми знаходимося, та яка буде наступною. 

Я зуміла подолати себе в підготовці до іспиту з географії та української мови. Бо гадала, що, поки вийду до дошки, забуду все, що я вчила.  Вдома я тренувалася: влаштовувала для себе тренувальні іспити та розповідала по кілька разів усі білети, щоб бути повністю впевненою та скласти іспит на бажаний результат. 

Я вважаю, що всі отримані за ці півтора місяці знання є дуже потрібними та знадобляться мені в майбутньому. А ще я гадаю, мені знадобиться вміння бути відповідальною, бо це одне з головних умінь, які мають бути у кожного. 

Я хочу подякувати кожному тренерові. Бо Олена Василівна ви вчили мене роботі з командою, Ольга Павлівна – відповідальності, Ілона Володимирівна – точності в знаннях. Дуже дякую Ользі Григорівні за корегування моєї роботи та Володимиру Валерійовичу за те, що тепер умію висаджувати розсаду.  Дякую Олександрі Іванівні за вивчення англійської мови та Олегу Володимировичу за дуже гарне пояснення матеріалу з математики. 

Дякую всім, дорогий шкільний гурт, за таку велику увагу до мене та за підтримку! 

Шкода, що не все Масниця

Масляна в цьому році стала масштабним і веселим дійством. Саме так і мають досліджуватися культурні явища – не тільки через теоретичне опрацювання на уроках українознавства, але й у живому відтворенні віками перевірених звичаїв.

Досить поглянути на фото, що відчути піднесення, коли робили опудала зими. Саме так раділи як колись наші давні пращури. Опудало кожного класу було неповторним як і представлення. В насолоду насміявшись, гурт таки символи довгої та суворої зими, яка принесла немало прикрощів.

“Мене захопила ця народна традиція! Я й не думав, що народні традиції – це так весесло” – це враження восьмикласника Іллі Зілінського. І з ним згодні всі учасники дійства.

А по завершенню веселої обрядодії на гурт чекало дегустування млинців. Посмакувати можна було в задоволення, бо кожен клас приготував частування, опробувавши новий оригінальний рецепт. Визначити переможців було дуже важко, бо вражали багатий стіл та вправність шкільних кулінарів.

І вже точно всі зрозуміли, чому наші пращури шкодували, що Масляна така коротка!

Шкільний гурте, я пишаюся тобою!

Закінчення триместру – завжди нагода підбити підсумки. Підсумки в навчанні, у пізнанні світу, в проєктній діяльності та волонтерстві.

Ось як звернувся до гурту керівник проєкту “Пост милосердя” восьмикласник Сашко Шатов:

“Любий гурт, хочу згадати мій проєкт волонтерство, результатом нашої роботи стали зібрані та відправлені пакунки для родини з Котельви, де виховується п’ятеро дітей. В тих пакунках були і продукти, і речі для дітей, і зошити та інші канцтовари. Все це ми зібрали для малюків і ми відправили двічі за минулий триместр. 

Нами були зібрані кошти для онкохворої дівчинки Ніки Лисенко, яку зараз оперують в Києві. Радує те, що ми змогли аж чотири рази відправити кошти для неї – загальною сумою до шести тисяч гривень. Ці кошти точно знадобляться їй для того, щоб одужати. До речі, цього триместру ми встановили певний рекорд: зібрали найбільшу кількість коштів за один раз – аж 2700 грн!

Шкільний гурте, я пишаюся тобою, та дякую за партнерство!”