Як ми зустрічали птахів

22 березня, як і щороку цього дня, ми щосили закликали весну на найвищому пагорби Полтави, високо піднімаючи власноруч випечених «жайворонків». І весна обіцяла прийти!

Споконвіку цього дня господині випікали сорок пиріжків у формі пташок і вішали їх на фруктові дерева в саду. А діти брали гостинці і щодуху мчали на найвищий пагорб, щоб там, взявшись за руки, співати веснянок і водити кривого танцю. Наші пращури вірили, що стародавні заклички зможуть допомогти весні принести сонце і тепло.

Як і для наших ровесників у сиву давнину, для нас свято зустрічі птахів, мабуть, найулюбленіше. Хоча, пізнаючи звичаї рідного народу, ми відзначаємо і Покрову, і Введення, і Андрія, і Різдво, і Щедрий вечір, і Водохрещу, і Купала…

Ось і цього разу ми повторили усе, що знали, завдяки чудовому уроку для усієї школи від наших п’ятикласників. Вони і про традиції нам нагадали, і вірші продекламували, і заспівали найдавнішу веснянку, і разом голосно-голосно вигукнули закличку! 

Налаштувавшись бадьорий і весняний тон, наш шкільний гурт рушив закликати пташок на Іванову гору. І щойно ми тричі вигукнули магічні стародавні слова “Весну закликаю із теплого краю! Летіть, соловейки, на нашу земельку!”, як побачили у небі двох пташок. 

Це, безперечно, було обіцянкою, що весна не забариться і хорошим знаком!

Текст: Олександра Говорова, редакційний супровід – Олена Крамарева
Фото: Єлизавета Попова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.