Як нас зустрічала різдвяна Швеція

18 грудня, у переддень Дня святого Миколая, літак переніс нашу невеличку компанію до столиці Швеції Стокгольма. В аеропорту нас зустрів запах кави, троянд і ще чогось дуже приємного, що відразу налаштовувало на позитив і затишок.

Не дивлячись на похмуру й вітряну погоду, на те, що в дорозі ми були уже 10 годин, на душі панувало передчуття приємних вражень.


Ми мали попереду 6 годин у Стокгольмі, тому подалися до центру міста. За вікном пробігали найрізноманітніші будівлі: низенькі, високі, більш сучасного дизайну, менш… Поля та ліси, кам’янисті виступи граніту червонуватих відтінків, нескінченні загорожі вздовж доріг, прозорі й ненав’язливі.


На що відразу звернули увагу, то це на семисвічники, які трикутно сяяли ледь не з кожного вікна. При чому не лише із вікон житлових будинків, але і з офіційних установ, гаражів і навіть у вікнах стаєнь. Всюди погляд натикався на ці сяючі гірки, і мимоволі ти починав відчувати якимось обігрітим у цьому далекому від рідного дому куточку світу.

По приїзду до Стокгольма ми занурилися у вир цивілізації. Галасливі вулиці, закручені дорожні розв’язки, багатоповерхівки – все, що притаманне великому місту…
Залишивши багаж у камері схову, ми відразу відчули себе вільніше. І пішли шукати старе місто. Воно тут називається Гамластаном.

Практикуючи свою англійську, ми доволі швидко просувалися в потрібному напрямку. Переконалися в тому що, недарма це місто називають плавучим. Воно справді розміщене на островах. Архітектура тут найрізноманітніша.

Багато цікавих скульптур. Шведи, видно, люблять експериментувати в цій галузі.

Вже серед дня бачили доволі багато святкової ілюмінації. Був лише обідній час, але здавалося, що на вулиці вже упав вечірній присмерк – таким похмурим було небо. Тому вогники різдвяних композицій радували погляд з усіх сторін…


Гамластан – улюблене місце всіх туристів, у цьому ми переконалися відразу. Які мови тут тільки не почуєш! Тут багато невеличких площ, де зараз розкошують різдвяні ярмарки з їх святковим асортиментом. А скільки чудових сувенірних крамничок, затишних кафе та ресторанчиків, де можна посмакувати кавою, запашною випічкою, різдвяним гльогом та й взагалі ситненько попоїсти!

Ми підкріпилися традиційним для шведів салатом та популярною всюди лазаньєю. У кафе було людно. Багато з відвідувачів просто пили каву й спілкувалися. На невеликих вікнах – гарненькі завіски, різдвяні композиції по всіх куточках, свічки й маленькі лампи на підвіконнях, всюдисущий запах кави й тиха різдвяна музика – і ти розумієш, що життя прекрасне…


На Центральній площі нас зустріла Єлена Альман, наш шведський партнер. Вона люб’язно запропонувала прогулятися старими вуличками Гамластану й розповіла цікаві легенди, пов’язані з містом та його історією. Ми зайшли до церкви св. Миколи. Це було символічно, адже наступного дня – День святого Миколая. Там побачили дивовижну дерев’яну скульптуру: святого Георгія, що убиває дракона, захищаючи прекрасну дівчину. Нас усіх вразили давні (церква ця датується 1279-тим роком) кам’яні надгробні плити на її підлозі, велетенський орган та копія найдавнішого зображення Стокгольма, картини, що називається «Неправдиве сонце» (1632 року). Зовсім незвичним для нас став і старий чорний іконостас, оздоблений срібними барельєфами. Там знаходиться й велетенський семисвічник, подарований одній із шведських принцес. Величні готичні зводи, поєднані з бароковими прикрасами, захоплюють і вражають…

Після прогулянки старим містом нас чекала дорога до Гетеборга. Цей шлях ми мали подолати потягом. За вікном уже була темна ніч. Потяг мчав просто надзвичайно швидко. Бачили лише миготіння вогнів на ялинках та все ті ж семисвічники у вікнах…


До нашого хостела в Гетеборзі ми завітали майже опівночі. Втомлені і щасливі попили чаю й повкладалися спати. На підвіконні в нашій кімнаті всю ніч сяяв семисвічник…