Перший раз у 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 та 11 клас!

Як рік почнеш – так його і проведеш. Гарний початок – половина справи. Можна навести багато подібних мудрих думок, і всі вони підкреслюють значущість ефективного початку. Отож прочитавши цей абзац і подивившись на календар, ви вже, мабуть, здогадалися, що мова піде про 1 Вересня.

Правда, в нашому випадку про третє вересня, але всі звикли називати його першим, тому хай так і буде. Отож, яким він був – цьогорічний День знань у нашій школі?

Про формат і шкоду лінійок

Як відомо, у нас в школі нестандартний підхід до освітньої справи. Перший день навчального року не є виключенням із цього правила. На превелике щастя для учнів нашої школи наші вчителі поділяють думку Міністерства освіти України про недоцільність шкільних лінійок (мається на увазі не прилад для вимірювання довжини об’єктів, а ”урочисте” шикування всіх учнів школи з метою проведення певних дійств). І хоча для багатьох нинішніх і колишніх школярів країн пострадянського простору цей елемент Свята знань є невід’ємним, наша школа вже багато років руйнує цей стереотип, хоча це і не виключає урочисту частину. Саме про неї піде далі.

Про початок дня

Отож, заходячи 3 вересняі до подвір’я нашої школи, ви неодмінно зустріли б групу школярів біля дверей школи. І вони дали б вам таке завдання: поспілкуватися з першим зустрічним членом нашого шкільного гурту, а потім презентувати унікальні сторони особистості одне одного на загальному зборі. Така активність була потрібна для того, щоб познайомити гурт з нашими новими учнями, а нових учнів познайомити з нами.

Не варто чекати натхнення — за ним треба бігти з палицею.  Джек Лондон

Нам пощастило: бігати не довелося – натхнення й мотивація прийшли самі. Та ще й у  шкільній формі. І мали вигляд наших одношкільниць.. А відбулося це зішестя на уроці “Учись учитися”, який і став наступною частиною нашого свята. Цей фрагмент був настільки змістовним і значущим, що за одностайним рішенням усіх журналістів нашої школи заслуговує на окрему статтю, яку ви можете прочитати дещо пізніше.

Про наших найнаменших

Найбільш значущим сьогоднішній день для наших першокласників. Скільки хвилювань, сподівань і очікувань було видно сьогодні в очах цих ще дітлахів, які читали вірші на урочистій частині для батьків, вперше в своєму житті переступили поріг рідної віднині школи, взяли до рук знаряддя своєї праці на найближчі 9-12 класів і почали НАВЧАТИСЯ… Спеціально для них учні старшої школи підготували міні-концерт з шкільними піснями, віршами, короваєм з молоком та подарунками. В захваті були всі!

Кілька “оргмоментів”

Попри  формальну назви цього розділу, фрагмент назвати таким аж ніяк не можна було. Вручення нових щоденників завжди було особливою подією для учнів нашої школи, а вручення перших органайзерів для новеньких – це взагалі щось неймовірне. Протягом кількох уроків ми –і учні зі стажем – передавали свої знання та досвід роботи зі щоденником як з інструментом для досягнення успіху. Для того, щоб продуктивніше передати це мистецтво нашим новеньким ми ділилися на групки формату 2 “старожили” – 1 “новенький!, що забезпечило високу ефективність нашої роботи. І хоча для всіх прибульців нашого гурту такий формат виявився вельми незвичайним, кожен зумів зрозуміти його суть та цінність.

І нарешті про наймменш напружену частину

І, звісно, входження до нашого гурту стількох нових членів не могло обійтись без team-building!  У формі веселого тренінгу людям набагато легше знаходити спільну мову між собою, вона допомагає відкритися та об’єднатися в єдину дружну команду. Для здійснення цієї важливої і водночас цікавої справи наш гурт вирушив до розташованого неподалік від школи дендропарку. Там на нас чекало багато цікавих завдань та смачної їжі.

– Особисто мені серед усіх завдань найбільше сподобалось вибудовувати з нашої команди невідому істоту. Це завдання ускладнювалося тим, що істота мусила бути п’ятиногою, а в команді було семеро людей, але наша команда підійшла до завдання креативно і блискуче з ним впоралася, – розповідає лідер першої з чотирьох команд Андрій Любічев.

А от Настю Скабарихіну захопило складання оди ставу та галявині, на якій ми відпочивали:
– Мені як ведучій наших літературних вечорів і просто небайдужій до поезії людині було цікаво складати похвального вірша за такий короткий термін і на таку незвичну для нас тему.

Логічне завершення

Під кінець дня, можемо запевнити, абсолютно кожен залишився задоволеним, а отже мета була досягнута! Додому всі рушили сповнені сил, наснаги і натхнення.

Текст: Андрій Заболотніков
Фото: Єлизавета Попова