Про стежки рідної землі та шкільну атмосферу

Шляхами рідної землі у даль далеку…

Нещодавно команда відважних туристів повернулася з триденного походу Полтавщиною, який став найгучнішим акордом червневих освітніх експедицій. Скільки було спогадів, скільки вражень!

Ось як до учасників походу звернулася випускниця минулого року, яка нині студіює бізнес-освіту в Амстердамі Марія Дмитрієва:

«Щиро дякую усім організаторам походу, а учасникам вдячна за гостинний прийом у свою команду. Тепер мені є чим пишатися і є що розповісти про це літо.

Так співпало, що рівно рік тому я випустилася зі школи. Кожен випускник трішки хвилюється: а що ж тут буде, коли я закінчу навчання? Хто візьметься за мій проект, хто стане шкільним лідером та активом? 

І після походу я побачила нове обличчя школи, новий актив і нових лідерів. Це викликало особливу гордість та радість.

Тимуре, ти в багатьох випадках брав відповідальність, і сподіваюся, що зовсім скоро ти станеш тим лідером, про якого згадуватимуть менші зі словами: «Він мій найкращий капітан!»

Дякую Валері і Соні. Це неймовірно — бачити, як у вас народжуються ідеї і як ви гуртуєте всіх для їх втілення.

Дякую дівчаткам: Альоні, Лізі та Софійці за розуміння, що в поході треба допомагати товаришу добрим словом і смачненьким.

Дякую Ілоні Володимирівні. Рефлексія, яку ви провели після найдовшого і найскладнішого маршруту, нагадала мені найтепліші шкільні вечори. Я впевнена, що для багатьох учнів ви станете взірцевим наставником.

Дякую Сашкові за гітару, за пісню “Вершина”, вона для мене тепер асоціюватиметься з тобою. Сподіваюся, що коли прийду до вас наступного року, я заспіваю разом з тобою з десяток наших шкільних пісень.

Дякую захисникам нашого похідного вогнища Гені та Максу. Нам завжди було тепло — фізично і на душі — завжди було смачно.

Хлопці 5-го та 6-го класу: Коля, Давид, Валера, Макс молодший, Вова! Ви справжні енерджайзери! Коли в гурті є такі жваві молодші, це створює особливу енергію і атмосферу. Те, як ви купалися у річці, просто неймовірно. За цим можна було б спостерігати годинами і підписати «щасливе дитинство».

Я натхненна вашими обличчями та роботою й дуже рада, що пішла в похід саме з вами, бо ви показали мені, яка зараз у школі панує атмосфера. 

Всім, хто не пішов у похід, бажаю випробувати себе ще раз. 

І переконатися, що ми дійсно найкращі, коли ось так — разом, командою — долаємо труднощі, піклуємося один про одного і створюємо щось для інших».