Яким бачать море художники?

Сьогодні ми повторювали стилі і напрями в мистецтві. Так ми готувалися досліджувати марини Полтавського художнього музею – таку цікаву роботу заплановано з нагоди Всесвітнього дня моря. 

Можливість насолоджуватися мистецтвом – це відпочинок душі. І для нас цей урок став відпочинком в напруженому шкільному дні. Цікаво, що всі ми виявился поціновувачами різних напрямів: комусь була до душі бурхлива пишнота бароко, а когось захопили епатажні пошуки сюрреалістів.

День моря у всіх нас асоціюється з творчістю генія-мариніста Івана Костянтиновича Айвазовського. Щороку ми захоплюємося його шедеврами наново. А цього разу ми пройшли віртуальний тест. Із 20 питань ми правильно відповіли на 16 – високий рівень! 

Враженнями ділиться учень 11 класу Андрій Заболотніков: 

«Здавна море слугувало для митцiв джерелом натхнення. І сьогоднi ми в цьому вкотре переконалися. Ми змогли не лише насолодитися морськими пейзажами, а й порiвняти, як виконували їх різні художники – вiд середньовiччя i до ХХ століття. Ми не лише отримали колосальну естетичну насолоду, а й повторили напрями зображувального мистецтва. Тож тепер, вже пiдготовлений, я з нетерпiнням чекаю нашого вiзиту до картинноï галереï, де ми наживо зможемо насолодитися шедеврами маринiстичного жанру».

Текст і фото:  Олександр Супрунець, 11 клас

Ровесникам – про Меморіал Слави

Учора з нагоди Дня міста учні 10-11 класів провели екскурсію Меморіалом Слави для учнів полтавської школи №8. Під час екскурсії слухачі відкрили для себе долі людей – захисників і визволителів Полтави, що поховані на Меморіалі. 

Проект «Ровесники – ровесникам: Меморіал Слави” діє у школі уже сьомий рік. Його метою є збереження пам’яті про важливі сторінки історії міста та його героїв.

В задачі проекту входить пошук інформації, підготовка розповідей та проведення екскурсій для ровесників. 

Робота в проекті “Меморіал Слави” допомагає оволодіти різними способами роботи з інформацією, структурує знання з історії, навчає різнорівневій взаємодії. Команда проекту щороку змінюється, цьогоріч її лідерами стали Богдан Коваль та Андрій Заболотніков, а командою – учні 10-11 класів. 

«Прикро дивитися, як Меморіал Слави перетворюється для деяких полтавців на місце, де можна повеселитися , погратися, навіть випити. Наш проект спрямований на те, щоб зменшити кількість таких людей. Тому ми розповідамо школярам історії життя героїв, які поховані біля Меморіалу. І ми завжди бачимо, як ставлення змінюється», – ділиться волонтер проекту Олександр Супрунець.

Полтавським школярам розповідали про медсестру Леніну Варшавську, про керівників полтавського підпілля Степана Кондратенка та Григорія Яценка, про журналістів Петра Лідова і Сергія Струннікова, які висвітлювали операцію «Френтік» і загинули під час бомбардування полтавського аеродрому. А ще про командирів Олесія Зигіна і Василя Балакіна, Миколу Кучеренка та всіх, про кого вдалося дізнатися пошуковцям.

«Разом із куратором нашого проекту, вчителем історії Ольгою Павлівною Масловою, влітку ми багато працювали з електронними архівами.  Ми намагалися знайти інформацію про всіх, хто похований на Меморіалі, а це нелегко. Наприклад, іноді вдавалося знайти відомості про людину на сайті сільської ради. Але часто є тільки скупі рядки нагородних листів чи похоронок. Ми будемо і далі про продовжувати пошук, бо пам’ять про кожного дуже важлива», – говорить  одинадцятикласник Андрій Заболотніков. 

23 вересня відбулися дві екскурсії – для учнів восьмої полтавської школи та для учнів наших 5-8 класів. 

Наступна екскурсія буде сьогодні, 24 вересня, для учнів школи №10.

Текст: Богдан Коваль, 10 клас, редакційний супровід – Олександра Говорова

Фото: Владислава Коваль, 7 клас

“Затишне читання” у нашій школі

У нашій школі розпочався проєкт “Затишне читання”. Тепер щоп’ятниці учні занурюватимуться у світ пригод та яскравих вражень.

Місія проєкту – дієво довести, що читати цікаво та приємно. Що це –пізнання світу та захоплюючі хвилини з улюбленими героями. Перше затишне читання відбулося цієї п’ятниці: зібралися екіпажами, кожен взяв свою книгу, тихо лунала музика… І місія виявилася здійсненною!

Як це було – враження учнів.

Андрій Марченко, учень 7 класу: “Я вже прочитав першу книгу, навіть не очікував, що це станеться так швидко! Я навіть не очікував, що на мене так подіє спільне читання книг. Вдома читати було не так цікаво. Напевно, тому що мій настрій та налаштування залежать від атмосфери та людей навколо.”

Ліза Проскуровська, учениця 8 класу: «Я читала захоплюючу книгу грецьких міфів. Влітку я подивилася фільм “Троя”, тож зараз порівнюю ці два твори. Дивовижно, як два види мистецтва можуть переплітатися разом та створювати картину для роздумів»

Ось таким був старт. Тож чекаємо наступної п’ятниці, щоб знову з насолодою почитати разом!

Ми і “Fridays For Future”

У Полтаві сьогодні вперше відбувся Міжнародний марш за клімат. Його учасниками стали й наші учні. 

Ще минулого року ми познайомилися із діяльністю Грети Тунберг – шведської школярки, яка щоп’ятниці приходила до будівлі стокгольмського парламенту із плакатами “Fridays For Future”, сподіваючись таким чином звернути увагу влади на проблеми клімату. І їй це вдалося. 

Нині ініціативи Грети приєдналися мільйони людей, і зараз заснований нею рух підтримують більше 150 країн світу.
Сьогодні в усіх цих країнах захисники довкілля вийшли на вулиці із плакатами, щоб закликати використовувати зелений транспорт та відновлювані джерела енергії, заборонити використання пластику та викопного палива, словом, зробити ті кроки, яких вимагає стан нашого довкілля. 

У розкладі тих, хто приєднався до екомаршу, стояли предмети “Основи демократії” та “Екологія”, бо вчитися бути включеними в демократичне суспільство та долучатися до вирішення екологічних проблем тільки теоретично – неможливо. Наші екіпажі також виготовили плакати, на яких були написані ті кроки, які має зробити влада задля екології. 

“Участь у таких акціях є дуже важливою для кожного з нас, адже ми вже зараз маємо діяти заради вирішення проблем людства та бути активними членами міської громади”,

каже учасник маршу Тимур Голишенко.

“Участь у такій ході є для мене дуже важливою, адже це не тільки можливість віддати свій голос за збереження клімату, а й цінний досвід участі в масових акціях, адже саме такий формат громадської активності є найбільш доступним та поширеним у нашій країні” ,

таку думку має семикласник Андрій Марченко.

“У школі ми вчимося бути громадянами світу. Ми щодня обговорюємо світові новини, вивчаємо проблеми нашого людства та говоримо про потребу щось змінювати. Сьогодні ж ми маємо нагоду стати дієвими громадянами нашої планети, бо ж саме для цього ми вчимося у цій школі. Ця акція проводиться у 6000 містах 150 країн світу, тож цього дня ми справді беремо участь у всесвітній акції величезного масштабу”,

говорить ініціатор нашої участі в акції Олександр Супрунець.

Освіта має бути для життя – це головна вимога, яку ставить перед собою світове шкільництво. Участь полтавців в екомарші, створеному в продовження ініціативи шведської школярки, добре ілюструє це. 

Текст: Олександра Говорова, Андрій Заболотніков

Дій за озон!

Саме таку назву має акція, до якої долучилися наші учні та вчителі нагоди Міжнародного дня захисту озонового шару, що відзначається 16 вересня. Його метою є привернення уваги світової спільноти до проблеми руйнації озонового шару та поширення інформації про те, як цьому запобігти.

Саме сьогодні старшокласники розпочали вивчення курсу екології англійською мовою і познайомилися з історією проблеми, працюючи з документами ООН. А ще – пригадали та систематизували вивчене раніше та довідалися, як людство зуміло об’єднатися задля допомоги планеті: за 32 роки дії Монреальського протоколу озоновий шар відновився на 1-3%!

Варто сказати, що наш прогресивний гурт і минулого року вивчав це питання і вже відмовився від використання озоноруйнуючих аерозолів. Однак цього року ми пішли далі, вирішивши не тільки не руйнувати, але й примножувати озоновий шар. Ми висадили 6 кущів туй!

Мабуть, всі уроків біології пам’ятають, що одне дерево виділяє близько 9 кілограмів кисню на добу – достатньо для дихання кількох людей протягом 24 годин. Звісно, наші шість туй не компенсують всі втрати від цьогорічних пожеж в Сибіру та Амазонії, проте озеленити шкільне подвір’я нам вдалося.

Шість наших щойно створених екіпажів з лопатами, відрами та горщиками дружно трудилися на подвір’ї. Це була перша справа в оновленому складі, тож кожен прагнув ефективно попрацювати й об’єднатися в команду.

“Особисто мені дуже сподобалось працювати, єднатися разом з екіпажем саме над такою корисною темою, адже нове дерево не лише прикраса для шкільного двору, а ще й крок, хоч і невеликий, до вирішення ряду екологічних проблем”, – ділиться думками восьмикласник Максим Заболотніков.

Шість дерев тепер милуватимуть наше око і нагадуватимуть, що вирішення глобальних проблем – в руках кожного з нас.

Текст: Андрій Заболотніков, 11 клас

Освіта у світі – освіта для світу

Саме під таким гаслом пройшов перший тиждень цього навчального року. Це не просто слова. Адже на думку найвідоміших експертів, саме такою має бути освіта, щоб нинішній школяр міг розраховувати на успіх у швидкоплинному і глобалізованому майбутньому.
На цілий тиждень класами для наших школярів стали музеї, заповідники, бібліотеки, вулиці Полтави.

Заняття були спрямовані на те, щоб навчитися помічати красу рідного міста і проблеми, які потрібно вирішити. І зрозуміти, якими знаннями потрібно оволодіти, щоб покращити власне життя і життя суспільства.  

Екскурсії і дискусії, дослідницькі і мистецькі проекти, заняття в музеях Котляревського і Короленка, team-building в Лісових галявинах і байдарочна регата – все це важливі складові освітньої мотивації. 

Ось що говорять школярі.


“Мені дуже сподобалося навчатися в музеї Короленка. Мене захопило, що письменник міг дуже швидко оволодіти знаннями, якщо це потрібно було для важливої справи”, – говорить шестикласник Микола Дмитрієв.


“Я відкрила для себе світ Катерини Білокур. Це було вражаюче – описувати картину, розглядаючи оригінал!”, – ділиться враженнями одинадцятикласниця Настя Артюх.


“Раніше мені музей здавався доволі нудним місцем, але цього разу я не міг відійти від екскурсовода і легко міг назвати картину, яка мені дуже сподобалася”, – це відкриття восьмикласника Данила Щербини.

Старт відбувся. Попереду – новий навчальний рік, рік сучасної освіти – освіти для життя.

Дні відкритих дверей. Творчий вечір «Душа в мистецтво проростає»

Запрошуємо усіх, хто любить школу і мистецтво!

Цей творчий вечір – частина великого проекту “Дні відкритих дверей школи «Паросток», наймасштабнішого проекту громадської організації Педагогічний центр «Академія».

Його мета – поділитися освітніми практиками, показати, як новий формат освіти зрощує талановитих і щасливих. 

Будуть презентовані мистецькі здобутки двадцять п’ятого ювілейного шкільного року, розкриті технології привласнення мистецького досвіду: як вибудовується входження дитини в мистецтво, як практики за чверть століття ствердили результативність, як формується інтелектуальний фон дитячого життя.

Цей творчий вечір – спільний проект педагогів і старшокласників, його стрижнем стали історії особистого сприйняття й освоєння мистецтва.

Творчий вечір відбудеться 2 червня о 15.00 на сцені Полтавського обласного лялькового театру.

Чекаємо! Будемо раді зустрічі!

Телефон для контакту +38(068)9320637, Олена

Про парки – англійською

Наш гурт у п’ятницю відзначив Європейський день парків, познайомившись з багатьма національними заповідниками світу.

Для багатьох наших учнів цей день став можливістю поглибити знання з культурознавства та англійської мови (саме цією мовою відбувалися всі активності)

Європейський день парків було започатковано у 1999 році та встановлено дату 24 травня. Саме цього дня було започатковано перший національний парк у Європі. Це відбулося у Швеції, 1909 року. З цієї дати, власне, почалося активне облаштування національних парків у Європі. нині ж їх по всьому світу більше 300.

Все це ми вивчали на уроках культурознавства та англійської мови. Це стало можливим завдяки якісно підготованим розповідям учнів школи, а також скайп-зустрічам з нашими американськими партнерами, що також розказали нам про ті місця, в яких самі бували.

Така форма роботи, на думку учнів, була надзвичайно продуктивною, адже сприяла розширенню не лише власного світогляду, а й словникового запасу та покращенню навичок вільного говоріння іноземною мовою.

Протягом дня було презентовано чимало цікавих місць, таких як парк “Єлоустоун”, “Сент-джеймський парк”, парк секвой та інші.

Урок пройшов надзвичайно насичено та інформативною і змусив багатьох замислится про збереження нашої планети.

“Коли я готувала розповідь англійською про один з парків, я намагалась якомога точніше виразити своє враження та ставлення до такого способу захисту природи, я думаю, нам потрібно виправляти свої помилки та зберігати природу, бо зараз ми і руйнуємо”.

відгукується про подію Анастасія Скабарихіна.

Текст: Андрій Заболотніков

Пост Пам’яті 2019: як це буде

Цьому проекту стільки років, скільки і найпершій у Полтаві приватній школі – 25. Чверть століття, цього року ювілей. 

Пост Пам’яті у День Перемоги – завершення роботи, яку протягом усього року здійснюють учні «Паростка»: вітають ветеранів з усіма святами, печуть для них паски на Великдень, записують спогади, провідують, допомагають, доглядають за могилами.

Все це – щоб вшанувати тих, хто страждав і боровся в найстрашнішій війні людства, щоб ніхто з них не залишився самітнім, щоб пам’ятати самим і щоб пам’ятали інші. Бо має бути зв’язок поколінь, адже ця війна торкнулася кожної української родини. Так вважають у «Паростку».

У школі діє родинний музей Другої світової. В ньому – спогади про рідних учнів та вчителів, про ветеранів – друзів школи, які вже пішли з життя. Діють у школі й освітні проекти. У форматі «ровесники – ровесникам» учні «Паростка» розповідають одноліткам про героїв, похованих в Полтавському Меморіалі Слави і про трагедію Холокосту.

9 травня, в День Перемоги учні «Паростка» завжди у школі – в парадній формі, з квітами.

Цього року першою справою є Пост Пам’яті на могилах ветеранів. Учні йдуть до тих, хто вже не прийде до Вічного вогню і не відчинить двері школи. Тут, біля кожної могили, відбудуться хвилинки пам’яті. Багато з цих могил учні «Паростка» самі впорядковували до свята.

Учні та вчителі, які знали покійного, розповідають про нього. Про Івана Івановича Дяченка, легендарного директора полтавської третьої та почесного директора школи «Паросток» – у роки війни сапера. Про Івана Павловича Смовта – у війну героя-льотчика, прекрасну життєрадісну людину. Про Віталія Васильовича Стекольнікова, у війну – героя-артилериста, якому довелося колись довелося викликати вогонь на себе. Про Героя Радянського союзу Кузьму Павловича Нездолія. Біля кожної могили лунає пісня.

Далі – справа, яка традиційно має назву «Свято в дім ветерана». Ті, хто воював, – уже глибоко літні люди, їм важко прийти на свято. Тож свято школярі «Паростка» приносять в їхній дім – квіти, листівку, невеликий концерт, щирі вітання. Для тих, хто зараз лікується, свято прийде в госпіталь.

А на Соборності, 46, у приміщенні Педагогічного центру «Академія» відбудеться вогник вдячності «Якою ціною завойоване щастя» – для ветеранів, учасників та дітей війни. І концерт, і пригощання учні готували самі. Лунатимуть пісні та вірші, спогади й теплі слова.

І, найголовніше, – побажання здоров’я, довгих і щасливих років життя.

Читайте шкільний блог!

Це шкільний освітній проект – так освоюються нові журналістські жанри. Саме тут найсвіжіші новини, саме тут можна стати свідком народження нового таланту, адже пишуть всі: від п’ятикласників до випускників.

Терміново підписуйтеся!

Всі ці дива відбуваються отут https://parostok.wordpress.com!