Міжнародний день прав людини

Кожен із нас має певні права – на життя, на ім’я, на роботу. Для того, щоб звернути увагу всього людства на права людини, а також на те, що їх слід поважати, ООН встановила Міжнародний день прав людини. Він відзначається 10 грудня.


Щороку цього дня ми дізнаємося більше про права людини, про тих, хто віддав велику частину свого життя для того, щоб ми з вами мали свої права, затверджені законом.

Цього року під час нашої шкільної правової конференції ми дізналися більше про історію права – від законів Хаммурапі повідомлення про постаті та події, які передували встановленню сучасної правової системи.

Під час конференції ми створювали правову лінію часу, на якій відзначали поступ людства від давнини до сьогодення. Ми відкрили для себе безліч історичних постатей, що вплинули на розвиток сучасного правового механізму – того ж-таки Хаммурапі, Мойсея, Будду, Ісуса Христа, пророка Мухамеда.

Цікаво було дізнатися про легендарних людей, які формулювали найважливіші закони сучасного життя. Ми дізналися про Махатму Ганді та Мартіна Лютера Кінга, Елеонору Рузвельт та Нельсона Манделу, відкрили для себе метод ненасильницького опору пригноблюваних, розглянули прототип першого парламенту в світі (давній норвезький парламент Альтинг).

Ми зрозуміли, що ми, українці, маємо багату правову спадщину ще з часів Ярослава Мудрого та його збірника законів «Руська правда».

Дізналися, яке значення для розвитку прав людини мали Велика Французька революція та відміна рабства. Про те, що були колись жіночі бунти задля встановлення гендерної рівності…

Ми побачили, як історія розкриває перед нами поступ освоєння правового простору людством.

Насправді це дуже важливо – знати свої права і тих, кому ми за них завдячуємо.

Міжнародний день футболу

Футбол — найпопулярніший вид спорту в Україні та й у багатьох інших країнах світу. 10 грудня шанувальники найпопулярнішої гри у світі відзначають Всесвітній день футболу.


Організація Об’єднаних Націй ухвалила рішення про появу цього свята у зв’язку із постійно зростаючим інтересом людей різного віку й різних національностей до цієї захоплюючої гри.

За даними істориків, у футбол грали ще в Стародавньому Китаї. Перші згадки про цю гру датуються другим тисячоліттям до нашої ери.

Ми вирішили в цей день провести великий шкільний матч. Робити традиційний футбольний матч до Дня футболу стало вже хорошою традицією в нашому гурті.

​Ми розділилися на 4 команди по троє гравців. Усі, хто не приєднався до футболістів, стали їх уболівальниками. Гра була надзвичайно весела та активна.

Переможцями у нашому змаганні стала команда Олександра Супрунця у складі з Машею Дмитрієвою та Настею Скабарихіною. Емоції азарту та щирого прагнення перемоги вщерть заполонили усіх, хто був у залі. Час спливав непомітно…

Ура, футболу і хорошій командній грі!

Міжнародний день людей з обмеженими можливостями

3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими можливостями.

Наш гурт по-особливому відзначив цю дату. Ми розділилися на дві групи. Одна відвідала Монтессорі-центр «Соняшник», а інша – Міський реабілітаційний центр для дітей з обмеженими можливостями.


Там ми спілкувалися з різними дітками, грали з ними в різні ігри, допомагали їхнім вихователям. Діти щиро раділи новим знайомим, гралися й співали разом із нами. Вони вражали своєю привітністю, відкритістю та щасливим виглядом. Не кожен із нас зможе так сприйняти зовсім незнайомих людей і так легко піти на контакт, як діти, із якими ми познайомилися.

Вони люблять рухатися, бігати, співати і уміють дарувати купу позитиву іншим. Після спілкування з ними, ми скоріше відчули власну обмеженість – в умінні відчувати та виявляти радість, у доброті, у щирості, в умінні бути відкритими до світу. Наше знайомство підтвердило думку: якщо хочеш бути щасливим – ніщо тобі не завадить.

​Ми хочемо відвідувати реабілітаційний центр якомога частіше!

Текст: Олександра Говорова

День народження друга

25 листопада народилася непересічна та визначна для нашого гурту людина – наш одношкільник Даник Остапюк.

Саме його влучні та розумні жарти не один раз веселили та підтримували учнів, його допомогу неодноразово оцінювали наші вчителі.
Для нього учні підготували цікаве свято, сповнене позитиву та теплих спогадів, і, звичайно, приємних подарунків. Під час святкування ми змогли ближче познайомитися з іменинником. Згадали, як Даник влучно, дотепно та лаконічно жартує, яких тварин любить і в які комп’ютерні ігри любить гратися.

​Привітання та подарунки були приємними, кожен учень особисто приєднався до свята: подарував листівку з теплими привітаннями та подарунок від себе.


Ми дуже раді, що нам вдалося привітати Даника, подарувати йому свято, що так йому сподобалося!

Текст: екіпаж “Холідейс”

Концерт класичної музики – це дивовижно!

Закликаємо всіх ходити на концерти класичної музики, бо, за враженнями школярів ПНВК «Паросток», – це дивовижно!

​25 листопада учні нашого навчального закладу відвідали концерт Полтавського симфонічного оркестру, який існує у складі Полтавського обласного Академічного українського театру ім. Гоголя й виник, власне, з театрального оркестру.

Розпочався концерт симфонією Фелікса Мендельсона «Італійська», що була вперше виконана в Лондоні 13 травня 1833 року під орудою автора. Незважаючи на успіх прем’єри, автор лишався незадоволений цим твором і симфонія була опублікована лише 1851 року, після смерті композитора. Складається вона з чотирьох частин. У кожній з них був різний настрій: спочатку стривожений, потім спокійний, далі веселий і знову бурхливий.

Далі оркестр зіграв «Концерт для скрипки з оркестром» Петра Ілліча Чайковського, що був написаний 1878 року, під час перебування композитора у Швейцарії. Перше виконання концерту відбулося в США за участі скрипаля Л. Дамроша. У Європі, а потім й у Росії виконавцем і пропагандистом концерту став скрипаль А. Бродський. Початково концерт був присвячений скрипалю Л. Ауеру, потім – А. Бродському. Ми мали змогу почути неперевершені три частини цієї симфонії. Цю симфонію оркестр зіграв із відомим українським скрипалем Андрієм Павловим (м. Київ), який виконував головну партію.

Останій твір, що був зіграний, – це Великий вальс («Озеро лебедів») з балету «Лускунчик». Саме цей твір учні сприйняли найкраще, бо виконання було швидким та бурхливим.

​Учням дуже сподобалася гра Полтавського симфонічного концерту й вони сказали, що хотіли би ходити на музичні коцерти частіше.

Враження учнів:
Маша Петренко: «Це просто чудово. Мені сподобалася симфонія Фелікса Мендельсона «Італійська».
Ліза Попова: «Я змогла сприйняти цю музику та насолодитися цим видом мистецтвом».
Настя Скабарихіна: «Цей концерт – це чудові враження та насолода».
Настя Артюх: «Цей концерт був дуже чудовий. Особливо перша частина симфонії «Італійська», що тривала близько 20 хвилин».
Даня Сергієнко: «Концерт – неперевершений. Більше усього сподобався твір Чайковського «Великий вальс. Озеро лебедів».
Соня Куцина: «Це був гарний концерт. Особливо сподобалася симфонія «Великий вальс. Озеро лебедів». Хотілося б ще відвідувати концерти цього оркестру».

Виступ з виставою “Щоденник Анни Франк”

18 листопада 2015 року в рамках Міжнародного дня толерантності в приміщенні Вищого навчального закладу Укоопспілки “Полтавський університет економіки і торгівлі” учні та студенти освітніх закладів нашого міста мали змогу подивитися виставу «Щоденник Анни Франк», створену вчителями та учнями ПНВК «Паросток» у співтворчості з відомим балетмейстером, заслуженою артисткою України Аллою Рубіною.  

В основу спектаклю покладена історія єврейської дівчинки, яка вела щоденник в період нацистської окупації Нідерландів. Вона 25 місяців ховалася зі своєю родиною в сховищі батьківської контори й писала про все, що бачила й відчувала.  Анна трагічно загинула в одному із фашистських концтаборів, але щоденник зберігся й був переданий  вцілілому в Освенцимі батькові Отто Франку, який і опублікував записи доньки, що стали правдивими свідченнями щодо злочинів проти людяності. Щоденник  був перевиданий більше, ніж 60 мовами світу.  

Уже кілька поколінь учнів школи «Паросток» через спектакль емоційно передають сутність ідей толерантності, неприйняття дітьми порушення прав людини у роки Великої Вітчизняної війни та наш час. Уперше виставу в Полтаві показали 8 років тому. За цей час юні артисти побували в багатьох містах України та за кордоном.


​У своєму щоденнику Анна Франк писала: “Як чудово, що ніхто не повинен чекати жодної миті, перш ніж почати покращувати світ”. Ось і ми не чекали та почали змінювати світ на краще. Ще у неї була дуже мудра думка: “Що зроблено, того не повернути, але можна запобігти, щоб це не сталося знову”. Ми у своїй виставі хочемо донести жах війни, щоб це більше ніколи не повторилося. 

Ми щиро вдячні всім, хто прийшов на нашу виставу та підтримав нас! 
                                   
                                                                                         Ліза Попова, учениця 8 

Міжнародний день студента

17 листопада весь світ святкує Міжнародний день студента. Наш шкільний гурт привітав наших випускників, а нині студентів вищих навчальних закладів.

Цього дня ми змогли поспілкуватися з нашими випускниками. Кожен з нас зміг дізнатися про життя наших випускників, їх майбутній фах, про університет у якому вони навчаються.

Кожен учень зміг почути мудрі поради старших своїх друзів, поради, як добитися в житті успіху. Учні нашої школи змогли провести чудові скайп-зустрічі, які були теплими, щирими та незабутніми.

Перенеслися в епоху великих класиків

Нещодавно учні 10-11 класів нашої школи відвідали Літературно-меморіальний музей-садибу класика української літератури Панаса Яковича Рудченка, більш відомого світові під своїм творчим псевдонімом Панас Мирний.

Музей письменника – національна святиня. Саме тут глибше розумієш творчість і велич духу цієї видатної особистості, письменника-полтавця, який прославив свій рідний край у літературі та мистецтві.

​У 1951 році на подвір’ї садиби відкрили пам’ятник Панасу Мирному. У 1985 році в новій будівлі створена літературна експозиція. Садиба — визначне місце садово-паркового мистецтва з 1976 року.

Під час екскурсії учні мали змогу оглянути оселю Панаса Мирного, речі, книги, фотографії і документи, що належали письменнику та його сім’ї, розміщені в семи кімнатах: передпокої, вітальні, кабінеті письменника, їдальні, кімнаті дружини, дитячій і господарській.

Музей Панаса Мирного один із найбагатших в Україні: біля 1000 речей, книжок, документів і фотографій. У музеї є більше 150 рукописів Панаса Мирного і його брата Івана Білика, 280 аркушів епістолярної спадщини письменника та його родини, оригінали творів, спогади сучасників, архів журналу “Рідний край”, редактором якого був П. Рудченко.

У гості до автора романів «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія», повісті «Лихі люди» неодноразово заїжджали композитор М. Лисенко, письменники В. Короленко, М. Коцюбинський, І. Карпенко-Карий, В. Стефаник, Леся Українка, Олена Пчілка, акторка М. Заньковецька, і протягом усієї екскурсії нас не покидало відчуття присутності господаря і його гостей.

А коли учениці 11 класу Кароліні Лемешко екскурсовод дозволила сісти за фортепіано дружини письменника, окрім якої, на цьому музичному інструменті грали Марія Заньковецька та Леся Українка, ілюзія перенесення в епоху великих класиків стала повною.

Після чудової екскурсії ми залишилися переповнені теплими враженнями, довго не хотіли покидати затишний двір-садибу, особливо приємною стала прогулянка по саду до ставу, де ростуть ще посаджені Панасом Яковичем дерева і кущі та стоять два 300-річні дуби, під якими любив відпочивати письменник.

Враженнями ділиться 11-класник Данило Сергієнко:

– Під час чудової екскурсії музеєм нам показали й детально розповіли про маєток сім’ї Рудченків та про твори Панаса Мирного. Безмежна вдячність працівникам музею, які докладають великих зусиль для того, щоб зберегти речі письменника та його родини саме такими, якими вони були в часи життя митця. Перебуваючи в маєтку ти ніби переносишся на сотню років назад у часі та відчуваєш себе шанованим гостем, якого запросили на літературний вечір до оселі відомого письменника. Усе в маєтку відповідає його часу, від скринь до мапи Європейської Росії. Як нам сказала екскурсовод: «У цьому будинку ми замінили тільки лампи: з керосинових на електричні». Саме таке ставлення працівників музейного комплексу надає йому колориту та шарму. Я дуже був радий відвідати це місце і буду охоче запрошувати до музею Панаса Мирного своїх друзів та гостей міста.

HALLOWEЕN? HALLOWEЕN!

Це свято походить від старовинного кельтського і відзначається 31 жовтня. Найгучніше – у США, Канаді, Ірландії та Великій Британії. Під час святкування Хелловіну тут відбувається традиційне прикрашання оселі та будівель, проведення тематичних костюмованих вечірок, запалювання свічок, розповідь моторошних оповідок. Символом свята є ліхтар з гарбуза.

Цього дня наш шкільний гурт, прикрасивши шкільні сходи та вікна павутиною, темними шматками тканини, летючими мишами, гарбузами та листівками, мав змогу навчатися не за партами, а розігруючи англомовні сценки, розповідаючи про культуру кельтів, традиції, які святкуються і зараз в різних країнах світу.

Цікаво було дізнатися, що давні кельти вірили: вся нечиста сила приходять на землю саме в цей день… Тож люди вирішили обдурити духів, ввести їх в оману, вчинивши так: напередодні свята кельти одягали на себе шкури тварин. Це мало відлякувати духів. Оскільки гарбуза до Європи завіз Христофор Колумб набагато пізніше, то до того часу символом свята вважали яблуко, яке і символізувало осінній врожай. Ми провели цей день весело й пізнавально.

Текст: екіпаж «LUCKY»

Ми провели акцію “Чистий парк”

Міські парки з’явилися в Європі тільки на початку XIX століття, а одним з перших став Англійський парк у Мюнхені. Нам пощастило: в нашому найзеленішому місті України є цілих дванадцять парків, вісімнадцять скверів і сім бульварів! Але майже всі вони забруднені. Тому наша команда активних небайдужих учнів вирішила змінити це!


25 жовтня 2015 року в рамках проекту «Для загальної користі» було проведено екологічну акцію «Чистий парк». Нашою метою було очистити якомога більшу частину території від сміття. На жаль, відпочивальники залишають величезну кількість скляних і пластикових пляшок, алюмінієвих банок, паперових обгорток та упаковки, поліетиленових пакетів, недопалків й усього, що спотворює й забруднює природу.

Чесно кажучи, сміття було так багато, що можна було визначати популярність продуктів, які купують українці. Це вразило нас усіх, бо ж поліетиленовий пакет може розкладатися до 100 років, звичайна пластикова бляшанка розкладається 150-200 років.

Ми всі разом, дружно і злагоджено прибирали територію парку й за годину зібрали понад 20 пакетів сміття. Хочеться вірити, що ця праця буде оцінена любителями відпочинку на свіжому повітрі. Є надія, що побачивши навколо себе чистоту, люди намагатимуться її зберегти.

НЕ ДАЙТЕ СМІТТЮ ЗАХОПИТИ СВІТ! ПОЧНІТЬ З СЕБЕ!
Текст: Руслана Криворучко