Усі ми рівні!

Сьогодні у рамках проекту “Усі ми свої, бо всі ми – діти” наша група відвідала Імміграційний центр у Ґетеборзі. Ні для кого не секрет, що для України внутрішня міграція зараз – надзвичайно актуальне питання. Оскільки в Україні таких центрів немає, то для нас було дуже цікаво дізнатися більше про різні активності та способи роботи з мігрантами країни з великим досвідом.

І ми змогли це зробити!
Для нас підготували детальну презентацію проектів, що здійснюються для людей, змушених переїжджати до Швеції.

Імміграційний центр у Ґетеборзі працює з 2008 року і має три напрямки роботи. Це робота з біженцями, іммігрантами та вивчення шведської мови. Серед усіх завдань найголовнішим шведи вважають соціальну адаптацію. Для цього спеціально розроблені і проводяться курси, навчаючись на яких, іммігранти можуть зрозуміти, як працює шведське суспільство, дізнатися про шведську культуру і привласнити основні цінності народу, до якого їх закинула доля. Однією з основ, на яких побудоване шведське суспільство, є демократія. І соціальні курси приділяють цьому явищу багато уваги.

Також нам розповіли і про такі напрями роботи Імміграційного центру, як “Мовний друг”, працевлаштування і підтримка біженців та іммігрантів у перший період після переїзду.

Мета нашого проекту полягала серед іншого й у тому, щоб знайти моделі допомоги молоді, що змушена переїздити із зони військового конфлікту, успішно інтегруватися в нове оточення. Тому ці відвідини були дуже важливими для нас.

Наш візит дуже насиченим, і ця його частина була найкориснішою!
Текст: екіпаж “Капітошки”

Берлінський дощовий день

Сьогодні ми побували у прекрасному місті Берліні. У нас було не надто багато часу для відвідин міста, і тому наш вибір випав на один прекрасний величезний музей, що має назву Пергамон! ​

Знаходиться він на Музейному острові – тут старанням німецького народу зібрано кілька всесвітньо відомих музеїв. Взагалі-то, ми планували відвідати ще один – Новий музей, але не встигли за часом і плануємо це зробити на зворотному шляху. Частина учасників подорожі у Пергамоні не вперше, тому екскурсоводи у нас були свої.

Спочатку ми побачили прекрасні, відтворені у повному розмірі ворота Мілетського ринку. Кілька тисяч років тому вони відділяли агору від південного ринку у багатому античному місті Мілет (нині це територія Туреччини). Про ці ворота нам розповіла Марійка. Виявляється, ця велична споруда дивом врятувалася під час Другої світової війни, завдяки тому, що під час реконструкції в них вставили металеву пластину. Під час бомбардування Пергамон був частково зруйнований, і, якби не ця пластина, то пам’ятку античної архітектури було б знищено! В іншій залі нас чекали інші ворота – ворота богині Іштар. Вони захищали вхід до величного міста Вавилону, яке у перекладі означає «ворота до Раю».

Ці ворота присвячені богині війни і плодоріддя Іштар і були настільки прекрасними, що Геродот назвав їх одним із семи див світу. Про ці величні ворота, про стелу із законами Хамурапі, напівбиків-напівлюдей шеду та про виникнення цивілізацій Межиріччя розповіли нам семикласниці, однокласниці і тезки, дві Насті.

Далі у нас був чудовий пізнавальний квест. Кожна команда бігала по музею у пошуках відповідей на питання і виконуючи завдання, розроблені ще перед подорожжю. Ми фотографували, замальовували, відшукували і рахували, розглядаючи експозиції славетного музею. Нашій команді найбільше сподобалося малювати контурну карту.

І дощ, що цього дня йшов у Берліні, зовсім нам не заважав!

Текст: Марія Петренко та екіпаж «Капітошки», редакційний супровід – Олена Крамарева

Ми і вроцлавські гноми

«Вроцлавські гноми», саме так називався квест, у якому ми всі брали участь дорогою з України до Швеції. Ми – це учасники проекту “Усі ми свої, бо усі ми – діти”. Наступний етап нашого проекту мав відбутися у шведському місті Ґетеборзі. А шлях наш лежав якраз через польський Вроцлав, місто, серед цікавинок якого є й знамениті гноми.
Изображение
Усі екіпажі мали змогу перевірити свій зір, розім’яти спину і добре роздивитися це польське місто, адже гномів ми шукали і на підлозі, і на будівлях і навіть на стовпах.
Екіпаж «Супергноми» цілком виправдав свою назву: вони знайшли аж 35 (!) гномів. Непогано, як на початок, однак є куди рухатися наступного приїзду, бо стверджують, що всього вроцлавських гномів більше ста! Вдалося взяти інтерв’ю в учасників екіпажу-переможця і з’ясувати, що найбільше їм сподобались гноми Drundek, Capgenzium і Bartonik.

Капітан команди “Супергноми”:
Нашій команді дуже сподобався квест. Ми шукали гномів скрізь. Іноді ми бачили гномів навіть там, де їх не було. Крім того, ми не тільки шукали гномів, а й просто гуляли по містом і фотографувалися біля цікавих місць.

Гуляючи містом, розглядаючи краєвиди та розшукуючи “краснолюдків” (так чудернацько називають поляки гномів), ми знайшли ресторан української кухні «Хортиця». Було приємно, наче привіт з України. Однак після прогулянки всі пішли їсти до ресторану з традиційною польською кухнею. Бо ми ж таки у Польщі! Крім того, кожен екіпаж спробував вроцлавського морозива.

Після цієї надзвичайної і захоплюючої подорожі ми вирушили до Берліну – наступної нашої зупинки на шляху до Ґетеборгу.

Текст і фото: Данило Остапюк

Начало гетеборгского приключения

26 марта все участники проекта “Все мы свои, потому что все мы – дети” отправились в далекий путь – в шведский город Гетеборг, где пройдет следующий этап нашего проекта.


Нас было много, и мы были решительно настроены провести эти две недели в кругу друзей, изучая культуру и историю Европы. И вот наша компания отправилась поездом во Львов. И здесь все команды встретились и познакомились: “Супергномы”, “Зубастики” и “Капитошки”.

 В дороге все экипажи сдружились и даже успели выполнить несколько заданий. Была дружеская атмосфера, и никто даже не думал ложиться спать, весь вечер мы играли в игры, которые были интересны всем: от «морского боя» до «мафии». 

Каждый из нас доволен началом основания новой неразлучной семьи. Все абсолютно уверены, что нам будет по-необыкновенному весело.

Текст: Екатерина Касьяненко

Хага – серце Ґетеборга

На південному заході Швеції є чудове місто Ґетеборг, одне з найбільших та найгустонаселеніших міст цієї країни. Саме ним сьогодні здійснила прогулянку
наша група – учасники проекту “Усі ми свої, бо усі ми – діти”.

Що ж очікувало нас?
Ми відвідали історичний центр Ґетеборга район Хага. Всі будівлі тут старовинні або виконані у старовинному стилі. Нижній поверх будинків – кам’яний, а верхні – дерев’яні. Шведи вирізняються своєю відкритістю, тому на вікнах відсутні штори.

Темп життя у цьому районі міста розмірений і спокійний. Через це шведи мають багато часу на такі буденні речі, як прогулянка з собакою чи дружнє спілкування за чашкою кави. Також це місце багате на різноманітні цікаві крамнички і кав’яреньки. Можна порозглядати старі антикварні речі чи неймовірні іграшкові будиночки, зазирнути у крамничку з мумі-тролями чи посмакувати якоюсь суто шведською стравою.

Неподалік від Хаги знаходиться головна в місті фортифікаційна вежа, що була заснована ще за часів Карла XII, однак з того часу, на щастя, так і не здійснила жодного пострілу.

Під час прогулянки ми дізналися багато нового та цікавого. Зарядилися позитивними емоціями. Відкрили для себе маленьку частину Швеції. Коли ми поверталися, місто запалювало вечірні вогні. Закінчувався наш перший день у
Швеції.

Текст: Марія Дмитрієва

Цю їжу називають чарівною

Приділивши зернобобовим рік посиленої уваги всього світу, ООН підкреслює їхній потенціал для подолання голоду. Виявляється, ці культури є унікальним джерелом корисних для організму речовин. Про все це ми дізналися від своїх одношкільників під час заключного етапу великого пізнавального проекту, присвяченого зернобобовим

Готувалися ми цього разу класами і доволі довго: встигли вирости експериментальні рослини гороху, нуту, квасолі та чини. А презентації пошукових завдань були настільки ґрунтовними, що відбувалися в кілька етапів.

Розпочали звіт учні п’ятого та шостого класів з результатів дослідного вирощування зернобобових культур. Найкраще у них проросли біб, квасоля та горох. І це не дивно, адже ці рослини є найвитривалішими з усіх зернобобових! А крім того, наймолодші учасники нашого проекту ще й зобразили ступені розвитку кожної культури за допомогою спеціальної таблиці.

Роздивившись результати старань молодших товаришів, ми заново відкрили для себе давно знайому квасолю. Дізналися, що вона має здатність проростати за температури +1/+2˚С, побачили, як виглядає квасоля у розрізі, і довідалися про її біологічну будову.

Чи знали ви, що сочевиця має дивовижні корисні властивості для нашого організму? Вона містить ледь не весь алфавіт вітамінів: А, В, В1, В2, С та багато інших! А от батьківщиною сої є Південно-Східна Азія, і з’явилася ця культура там приблизно 4000 років тому назад. З часом із цієї рослини почали виготовляти соєвий соус і замінник м’яса – візитки азійської кухні. Про все це нам розповіли наші молодші одношкільники.

У старшокласників завдання були дещо складнішими і вимагали аналізу економічної ситуації у світі та вивчення географії сільського господарства різних країн.

Десятикласниця Олександра ділиться враженнями:
Можливо, це і не найважливіше, але для мене було надзвичайно цікавим, що із сої, виявляється, можна приготувати страву, яка за смаком та якістю не буде відрізнятися від м’яса. Моя одношкільниця Катерина в ході проекту випробувала новий кулінарний рецепт, а ми продегустували. Декому з нас незвичний смак сподобався, а декому – ні. Однак думаю, що найголовніше те, що соєве м’ясо справді чудова можливість здешевити харчування і зберегти життя тваринам. За поживністю соєве м’ясо буде дорівнювати звичайному.

Одинадцятикласник Даниїл зазначає:
Я замислився над тим, що вирощування сої – справа дуже залежна від розвитку тваринництва, оскільки дві третини врожаїв використовуються як корм для худоби. Якщо зменшиться поголів’я худоби, зменшиться і попит на сою. І господарства залишаться у програшу. Тому важливо розкрити харчовий потенціал зернобобових для спільноти (ми мало знаємо про досвід, наприклад, далекосхідних народів), але потрібна ще й державна підтримка сільського господарства і регулювання цієї галузі.
Велика комплексна справа завершилася, але з кожним її учасником залишився новий досвід і нові знання.

Текст: Катерина Ткаченко, Олена Крамарева
Фото: Катерина Ткаченко

Як ми зустрічали птахів

22 березня, як і щороку цього дня, ми щосили закликали весну на найвищому пагорби Полтави, високо піднімаючи власноруч випечених «жайворонків». І весна обіцяла прийти!

Споконвіку цього дня господині випікали сорок пиріжків у формі пташок і вішали їх на фруктові дерева в саду. А діти брали гостинці і щодуху мчали на найвищий пагорб, щоб там, взявшись за руки, співати веснянок і водити кривого танцю. Наші пращури вірили, що стародавні заклички зможуть допомогти весні принести сонце і тепло.

Як і для наших ровесників у сиву давнину, для нас свято зустрічі птахів, мабуть, найулюбленіше. Хоча, пізнаючи звичаї рідного народу, ми відзначаємо і Покрову, і Введення, і Андрія, і Різдво, і Щедрий вечір, і Водохрещу, і Купала…

Ось і цього разу ми повторили усе, що знали, завдяки чудовому уроку для усієї школи від наших п’ятикласників. Вони і про традиції нам нагадали, і вірші продекламували, і заспівали найдавнішу веснянку, і разом голосно-голосно вигукнули закличку! 

Налаштувавшись бадьорий і весняний тон, наш шкільний гурт рушив закликати пташок на Іванову гору. І щойно ми тричі вигукнули магічні стародавні слова “Весну закликаю із теплого краю! Летіть, соловейки, на нашу земельку!”, як побачили у небі двох пташок. 

Це, безперечно, було обіцянкою, що весна не забариться і хорошим знаком!

Текст: Олександра Говорова, редакційний супровід – Олена Крамарева
Фото: Єлизавета Попова

Мы все друзья

А не задумывались ли вы над тем, что несмотря на то, что нет одинаковых людей, что-то общее у всех нас все же есть? И если сильно постараться, можно найти общее между собой и рядом стоящим человеком не только во внешности и телосложении, но и во взглядах и увлечениях.

​На прошлой неделе мы встречали гостей – семиклассников и восьмиклассников из 13-й школы. Приехали они к нам не просто так, а на тренинг «Я и другой: как нам вместе?»

Одной из задач тренинга как раз и было показать детям, что всем мы равны. Второй целью было потренировать способность к коммуникации с незнакомыми людьми одного с нами возраста. Как мне кажется, организаторам удалось выполнить эти задачи.

Все проходило очень весело: мы общались, знакомились, выполняли командами чудаковатые задания (например, сфотографироваться так, чтобы все участники фото смотрели друг на друга, или найти человека, который умеет ездить верхом на людях, или посмотреть, какой будет прогноз погоды на следующую среду) и смеялись. Всего к нам в гости приехало 15 человек, и каждый был по-своему особенным. Кто-то чересчур веселый, кто-то чересчур задумчивый, а кто-то слишком молчаливый. Но абсолютно всем было очень приятно и интересно провести с нами время.

А оно пролетело очень быстро. Все ушли довольные. Многие гости даже просили проводить больше подобных встреч! Тренинг не прошел зря: все выделили для себя ценные мысли, которые понадобятся нам в жизни.

Все мы люди, и все мы – разные. Но это не причина, чтобы не быть вместе.

Текст: Екатерина Касьяненко

Фотозгадка про 8 Березня

Нещодавно у нашій школі відзначали день усіх жінок. Хоч це святкування і було 9 березня, але свято для жінок і дівчат вдалося на славу. Спочатку хлопці влаштували невеликий квест для дівчат (ми ще не забули «Мушкетери, впреред!», де довелося неабияк потрудитися!). Цього разу справа була за дівчатами. Вони змогли показати свої кулінарні уміння та фантазію. А хлопці мали чудову нагоду продегустувати результати їхньої творчості.
Фотография
Спробувати використовувати інтуїцію у відповідях на запитання вікторини (не все ж хлопцям про призначення усіляких дівчачих штучок здогадуватися!). Наприклад, ось одне із запитань:
Який з цих брендів не виробляє взуття: Лабутен, Самсунг, Tony Perotti, Адідас? Як не дивно, це не Самсунг, а Tony Perotti! Ця марка виробляє шкіряні речі: сумочки, гаманці та чимало іншого, але взуття НЕ виробляє. Натомість Самсунг виробляє «розумне взуття», але воно носить назву іншої компанії, яку спонсує «Самсунг».
Фотография
Далі відбувалася більш офіційна частина свята.
Фотография
Хлопці дарували вчителям троянди, виголошували святкові промови та пригощали тортиками.
Фотография
Дівчаткам також дісталося багато подарунків. А крім того, хлопці подарували дівчатам промови-вітання у вигляді відеозвернень.
Свято викликало неабиякий інтерес в учасниць!
Лариса Юрівна, вчителька англійської мови:
Мені запам’яталося, як ми разом з дівчатками робили салати, а також я дізналася що Самсунг також виробляють взуття.
Марійка, дев’ятикласниця:
Мені було дуже приємно, що хлопчики спекли для нас три тортики своїми руками.
Олександра, десятикласниця:
Це було найскладніше було приготувати страву з мінімальної кількості інгредієнтів!
Ми справді постаралися, тож сподіваємося, що всім буде приємно згадати свято, розглядаючи фото!

Текст: Данило Остапюк
Фото: Єлизавета Попова

А ви знали, що ми складаємось на 70% із води?

Вода – основа нашого організму і нашого існування. Дуже важливо берегти водні ресурси планети. Саме з такою метою ООН і запровадила Всесвітній день води. Його відзначають 22 березня, але наш гурт стартував раніше.
Цього року ми вирішили присвятити свій пошук українським річкам, озерам, струмкам, джерелам і навіть водосховищам.

Виявляється, наша батьківщина моє достатній запас прісної води, але екологія наших річок і озер потребує нашої уваги. Про все це розповіли наші екіпажі. Крім того, вони відкрили для всіх багатющі мінеральні води України і навіть влаштували велику вододегустацію!

Тож ділимося здобутками.

Чи знали ви, що прикарпатська «Моршинська», проходячи крізь товщу порід, збагачується не лише корисними мінералами, а й природним киснем. Наливши у склянку навіть негазовану воду, можна побачити бульбашки – це і є природний кисень. А склад «Моршинської» такий, що її можна пити як столову просто щодня.

Гідрокарбонатна натрієва «Поляна Квасова» допомагає при шлунково-кишкових захворюваннях, нейтралізує дію ліків, виводить шлаки і навіть переборює похмілля!

А наша «Миргородська» – справжня корисна таблиця Мендєлєєва! У її складі – Натрій, Калій, Кальцій, Магній, Сульфат, Гідрокарбонат, Залізо, Фтор, Бром, Йод, гідрофосфат, Кремнієва і Метаборна кислоти, органічні речовини, карбонові кислоти, вуглеводи, аміносполуки… Тож не дивно, що «Миргородська» так славиться лікувальними властивостями!

«Ізумрудна» перевершує за своїми питними якостями воду високогірних Альп, зцілює безліч хвороб: від алергій до каменів у нирках. А ще – зменшує болі в кістках та суглобах і покращує загальний імунітет.

Мінеральні води України справді цілющі, але зловживати ними не варто, бо мінеральні солі і інші речовини можуть зашкодити організму.

Оскільки вода є основою всіх організмів, то її варто економити, зберігати і цінувати.
З нагоди Всесвітнього дня води ми закликаємо усіх економити наші водні ресурси і не дозволяти собі забруднювати наші водойми!

Текст: Руслана Криворучко, редакційний супровід – Олена Крамарева.
Фото: Світлана Тарарака