Час подумати про кохання!

Час подумати про кохання! Якщо ви цього ще не зробили, поспішайте, адже День святого Валентина зовсім скоро! Саме тому ми вирішили на уроках світової літератури поринути у романтику.

Зовсім нещодавно з томиками Пушкіна у руках і поетичним запалом у серцях дев’яти- та десятикласники розмірковували над питанням: «Кохання: збіг обставин чи поєднання світів?» А за основу взяли нещодавно вивчений безсмертний роман у віршах «Євгеній Онєгін».

Обговорення тривало довго, адже кожен мав своє судження і намагався його довести. В класі було чутно шелест сторінок – це ми у пушкінських рядках шукали докази своїх думок.

Отримавши відповідь на одне питання, ми відразу ж намагалися знайти нові питання та нові відповіді. Що в юній Тетяні було такого, що привернуло увагу Онєгіна? Чому вже доросла Тетяна називає почуття закоханого в неї Онєгіна «мелким чувством»? Чи справедливі ці гострі й дошкульні слова? Думок з цього приводу було висловлено найбільше. А от лист Тетяни до Онєгіна одноголосно був визнаний сміливим і щирим вчинком.

Це був урок, на якому учні жодного разу не глянули на годинник!

Бажаємо і вам надихнутися ніжними та щирими почуттями героїв цього чудового твору. І День закоханих – хороша нагода для цього. Адже це час заглибитися у світ романтики та незабутні історії кохання. Візьміть теплий пледик, чашечку кави, запаліть романтичну свічку і насолоджуйтеся – разом чи наодинці. І хай ваше 14 лютого мине окрилено та натхненно.

Текст: Катерина Ткаченко, редакторський супровід Олена Крамарева

Хто у нас найрозумніший?

Місяць лютий у нашій школі – час запеклих інтелектуальних змагань, найулюбленіше з яких – турнір “Найрозумніший”.

О, які пристрасті зараз вирують у школі! Ще б пак: потрібно обрати тему, пройти жеребкування, дізнатися, що ж пропонує суперник… Головна інтрига в тому, що ти сам визначаєшся, в якій науковій галузі вважаєш себе знавцем, який аспект знань цікавить тебе по-справжньому, а не тому, що «це за програмою». І тому розбіг тем у шкільній інтерпретації відомого шоу широкий: від історії до молекулярної біології, від мистецтвознавства до астрономії.

Кожен прагне довести, що він – справжній знавець, і штудіює всі можливі джерела. А для перемоги ще й тему суперника, часто дуже несподівану, потрібно опанувати. Є чим перейматися!

У цій грі, зазвичай, розкриваються інтелектуальні уподобання гурту, а справжня компетентність здобуває заслужене суспільне визнання. І не має значення вік! Знавець-п’ятикласник цілком може перемогти десятикласника.

Протягом кількох тижнів, поки триває “Найрозумніший”, кожен має можливість не тільки заглибитися в своє, улюблене, часто недостатньо висвітлене в шкільних програмах, але й відкрити його для товариства.

Минулого року, наприклад, захоплена живописом авангарду восьмикласниця Маша П. саме з цією метою обрала своєю темою творчість Василя Кандінського. А ось деякі цьогорічні пізнавальні пріоритети – «Чорні діри» восьмикласниці Юлі Х., «Життя та творчість Ернеста Хемінгуея» семикласника Сашка С., «Особливо сильні отрути» десятикласниці Руслани К.

​Турніри почнуться з наступного тижня, боротьба очікується запекла, однак, хто б не вийшов у фінал, інтелектуальну насолоду та нові відкриття виграють усі!

Щоб не стати жертвами, катами чи байдужими спостерігачами

«Про Голокост потрібно знати, щоб ми ніколи не стали жертвами, катами чи байдужими спостерігачами», – такими словами розпочинається екскурсія фотовиставкою «Щоденник Анни Франк», яку проводять учні нашої школи у рамках проекту «Ровесники – ровесникам: про минуле заради майбутнього» до 27 січня – Міжнародного дня пам`яті жертв Голокосту.

Ми вже не перший рік вивчаємо цю тему на уроках історії, готуючись до відзначення цієї важливої дати календаря ООН та ЮНЕСКО. Усі роки, відколи наша школа працює в цьому напрямку, ми маємо можливість розповідати своїм одноліткам про страшні сторінки минулого і вважаємо це важливою місією. Бо сучасна молодь дуже мало знає про біду, яка забирала життя мільйонів людей не так уже й давно. Ми розповідаємо про долю єврейської дівчинки, що загинула у фашистському концтаборі й залишила нам документальне свідчення пережитих жахіть у вигляді щоденника.


…Друга світова війна назирцем ступала за Франками від Німеччини до Амстердаму, всіляко лякаючи й обмежуючи їхні права та свободи. Потім 25 місяців війна тримала цю єврейську родину в облозі у сховищі. І зрештою, знищила, як і мільйони інших єврейських родин…

Мета проекту – сприяти тому, щоб молодь розуміла цінність людського життя та толерантності, була готова будувати стосунки на основі співробітництва та взаєморозуміння.

Протягом наступних двох тижнів нашу виставку планують відвідати учні шкіл нашого міста. І ми з нетерпінням чекаємо на ці зустрічі. Бо переконані, що толерантність має бути основою життєвої позиції людини.

Старт на період “Я І НАУКА”

Традиційно після зимових канікул наше шкільне життя пролягає через особливий період із назвою “Я і наука”. Це час, коли ми разом пізнаємо світ через наукові відкриття, вчимося бути дослідниками, розглядаємо актуальні для людства наукові питання, які ставить перед нами світове співтовариство. От і цього року ми стартували в цей період першого ж тижня після виходу на навчання.


Старт розпочався цікавезною розповіддю нашого вчителя фізики та математики Сергія Володимировича про найяскравіші наукові відкриття 2015 року у сферах медицини та астрономії.

Виявляється, на Марсі можливе життя, бо на його поверхні знайдена вода. Правда, вона солона, але все ж вода! Минулого року астрономи знайшли планету, яка зовні дуже схожа на нашу, але більша у 100 разів.

Чи знаєте ви, що вчені з США знайшли вакцину проти ВІЛ? Тепер є прогнози, що до 2020 року ми зможемо побороти цю хворобу назавжди.

І зовсім нещодавно медики створили людську підшлункову залозу, успішно її апробували і подарували багатьом надію на здорове життя. Вражає, чи не так?

Потім ми дізналися, що 2016 рік Організація Об’єднаних Націй оголосила роком зернобобових культур. Цікаво, погодьтеся! Пов’язано це, у першу чергу, із однією з найактуальніших проблем людства – нестачею їжі на планеті.

І ось найближчим часом всі ми познайомимося із зерно-бобовими, їх різноманіттям, територіями, де вони вирощуються, їхньою користю для організму людини, і навіть стравами, які можна з них готувати. Кожен клас отримав пакет завдань у різних галузях наук для того, щоб детально вивчити усе про ці нібито такі звичні для нас рослини.

Заключною частиною старту стало оголошення про подію, якої всі ми чекали: про гру “Найрозумніший”. Цього року нам запропоновано обирати теми у 12 галузях наук. Крім того, можна обирати кілька тем, і, відповідно, грати кілька разів. Це усім сподобалося!

Отже наш період розпочато. Попереду – пізнання, пошук, а можливо, навіть відкриття, які вдосконалять життя не лише нашого гурту, але й значно більшого кола людей.

Колядницько-щедрівницькі фотоспогади

Наш шкільний гурт пощедрував  на славу: скільки було радості, добрих слів, теплих посмішок, жартів!
Нащедровані солодощі залишилися ще й на гостинці для різних волонтерських візитів, а  подаровані гроші – 2000 гривень – додали до 3200 наколядованих. Ці 5200 гривень – кошти на лікування Влади Манжос. Можемо радіти: це справжнє різдвяне диво – третина всієї суми, необхідної дівчинці на черговий сеанс хіміотерапії.
Згадаймо, як ми колядували та щедрували!

З Новим роком йдем до хати,
Щоб вам щастя віншувати!

Добрих друзів добрим словом
Щиро привітати!

Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Жито, пшениця,
І всяка пашниця,
Внизу корениста,
Зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік
Було більше, ніж торік!

Віншуємо ж вас щастям, здоров’ям,
Щастям, здоров’ям та й новим роком,
А й новим роком та й довгим віком!

Різдвяна подорож до Європи: день останній

Наша подорож майже завершилася… Цього разу наш шлях додому пролягав через Таллін, столицю Естонії, однієї з прибалтійських країн. Ми всі побували тут вперше. Мали доволі небагато часу для знайомства, але воно виявилося дуже приємним. Ми одноголосно вирішили, що принагідно продовжимо його.
«Таллін дуже старе та витончене місто. У передріздвяний час він особливо ошатний. Чудові прикраси та ілюмінація йому пасують. Погода тут була чудова, як для 24 грудня. Ми побачили його сонячним та привітним. У цьому місті багато людей знають російську мову. Це дуже зручно. Старе місто в Талліні прокидається десь о 10 годині. Зранку мало кого можна тут побачити, але й у такий час на різдвяному ярмарку можна зустріти пару відчинених крамничок. Чим ми дружно скористалися, роздобувши кілька автентично естонських сувенірів. Я, наприклад, придбала дві чудові шапки із довжелезними вузькими капюшонами, які слугують водночас як шарф. Таллін – чудове старовиннне місто, і я б із великим задоволенням відвідала б його ще». Маша Дмитрієва

«Хоча ми, на превеликий жаль, зупинилися у Талліні лише на один день, але все ж таки наша невеличка компанія встигла дещо побачити та помилуватися красою цього стародавнього міста. Тут є маленька площа з різдвяним ярмарком, але оскільки ми поспішали до аеропорту, то не встигли до кінця її роздивитися. Зате музей марципану мене нескінченно вразив. Нам розповіли, як його готувати, і дали спробувати виліпити з нього різні фігурки. Ще було цікаво почути легенди про історію його виникнення. Мені надзвичайно сподобалося перебування тут, і я б із задоволенням повернулася б сюди…» Аня Іщейкіна

«Це наполовину Львів, але естонський :-D. Трамваї прикольні, автобуси нормальні, хостел добрий, ну і так далі. Я дізнався, що у радянські часи Таллін був найпродуктивнішим містом СРСР. Коротше, допомагав своїм «сестрам-країнам». Все прекрасно, тільки от чи плитка мене на дорозі цікавила, чи портфель нагинав мою голову… Найбільше сподобався аеропорт: прилетів, майже одразу вийшов; пройшов трохи, контролі пройшов, і відпочивай:-D Тож, Таллін – це хороша столиця, як на мене». Діма Нікулін

Різдвяна подорож завершилася… Ми повернулися додому із купою вражень, чудових фото та не менш симпатичних подарунків. Завтра – католицьке Різдво. Як добре, що цього року нам вдалося побувати у самісінькому його серці!..

Good jul!

Різдвяна Швеція: день четвертий

Сьогодні ми прокинулися доволі рано. Як і в усі попередні дні, із самого ранку нас супроводила приємна музика, яка лунала з усіх куточків хостелу. Поснідавши смачним та поживним шведським сніданком, до якого вже по-хорошому звикли, ми вирушили назустріч пригодам.


Діставшись центру міста, наша невеличка компанія розпочала пошуки порому. Ми мали сьогодні побачити Ґетеборг з моря, щоб подивитися на прибережну лінію міста та на його морські пейзажі. Ми оглянули з усіх боків приміщення Ґетеборзької опери та змогли побачити купу різноманітних кораблів та корабликів, поки шукали місце зупинки цього незвичного для нас гетеборзького транспорту. І от нарешті ми – на поромі! З радісними обличчями і паперовими стаканчиками гарячого шоколаду в руках, наше товариство милувалося чудовими краєвидами Гетеборга. Вони справді чудові! Паром рухався по воді так приємно і плавно, що здавалося, ніби ми не пливемо, а нечутно переміщаємося, тихенько летимо над поверхнею води.

Після цієї приємної подорожі містом наша команда націлилася на парк розваг «Liseberg». Відкриття парку чекала величезна черга відвідувачів. Ми придбали квитки й поволі увійшли за турнікет… Вау! Там було дуже класно! На вході нас зустріли різноманітні інсталяції: сніговики та припорошені снігом ялинки, різноманітного вигляду Юль Томте та пахощі солодощів і кави… У парку панувала різдвяна атмосфера. Ілюмінація та чудове прикрашення радували око. Різдвяними були і музика, і чудовий ярмарок. «Санта Люсія…» – чули ми знайомий мотив у виконанні хору дівчат, а потім – у виконанні чоловічого гурту… У безлічі маленьких крамничок – повно шведських різдвяних смаколиків та сувенірів. Неможливо не придбати собі хоча б декілька! Обідати ми пішли до незвичайного ресторану – вегетаріанського. Тут всі страви були приготовані без м’яса. Ми впевнилися, що шведські вегетаріанці дуже смачно їдять! Потім покаталися на деяких атракціонах і рушили назад: з повними торбинами сувенірів та гарними враженнями. Ввечері ми знову завітали до величезного торгового центру, щоб продовжити приємний передріздвяний шопінг.

Приїхавши до готелю, повечеряли, обговорили приємні моменти дня та спланували наступний. Перед сном ми переглянули чудовий фільм, який колись починали дивитися у школі – «Щасливого Різдва!» Кожен заснув із приємними враженнями, чекаючи на те, що принесе йому наступний день.

Текст: Анна Іщейкіна, Марія Дмитрієва, Олена Ульяніч

Різдвяна Швеція: день другий

Минув ще один день наших захоплюючих шведських пригод. День нових та цікавих вражень, які станють захоплюючими спогадами!

Перший ранок у Ґетеборзі зустрів нас похмурою погодою. Та чи може погода зіпсувати різдвяний настрій? Прокинулися всі навіть раніше, ніж домовлялися, хоча й втомилися з дороги. Але як можна спати, коли знаходишся у передріздвяному очікуванні?

Зібравшись із думками, поснідавши та одягнувшись, ми були до пригод. Наш партнер та чудовий друг Наталя зустріла нас у хостелі, і разом із нею ми вирушили у місто. Трамвай швидко переніс нас до першого пункту екскурсії – вулиці Брункспаркен та однієї з найкращих площ міста. На ній величаво височів пам’ятник засновнику міста – королю Густаву ІІ Адольфу.

Гуляючи містом, ми спостерігали дивовижну різдвяну ілюмінацію, що дуже пасує суворому обличчю Ґетеборга.

Найприємнішим відкриттям для нас стало дуже яскраве та витончене оздоблення вітрин у крамницях, деякі з них були надзвичайно вишукані. Різдвяна казка поступово оживала на наших очах. Прикрашення міста, особливо інсталяції у вітринах магазинів на центральних вулицях, – важлива подія у житті його жителів. Виявляється, щороку це важлива тема для міських обговорень.

Дуже важлива частина нашого графіка – це, звичайно, ланч. Цього дня ми мали змогу насолодитися супом. До речі, суп у шведів – дуже велика рідкість. У місті лише два ресторани, де можна його скуштувати. В одному з них ми й мали змогу побувати. Нам було запропоновано чотири супи на вибір. Чудово попоївши, ми вирушили на пошуки нових вражень.

Нашу увагу привернула церква, оздоблена у мінімалістичному шведському стилі. Шведи великі прихильники мінімалізму. Мабуть тому стіни їхніх лютеранських храмів лаконічно білі всередині. Жодних розписів, жодних ікон, все виконано в біло-коричневих тонах.

Але найочікуванішим місцем нашої прогулянки був, звичайно, різдвяний ярмарок. Шведські смаколики, ялинкові прикраси, різдвяні сувеніри… Неможливо було втриматися та не придбати подарунок.

Далі наша компанія прослідувала до королівської вежі Skansen Koran. Звідтіля можна було спостерігати прекрасну панораму міста, вкритого туманом…
Вечір ми провели у величезному торговому центрі. Нагулявшись досхочу по магазинах, придбавши сувеніри, ми ще встигли насолодитися виступом невеличкого симфонічного оркестру прямо там.

Сповнені чудових вражень, ми повернулися до готелю. За чаєм та культурознавчими розмовами про Різдво і про сьогоднішні пригоди й промайнув наш вечір. Бувай, Ґетеборг! Але лише на ніч, адже наступний світанок принесе нам новий день – сповнений нових пригод, відкриттів та передріздвяних радощів.

Текст: Марія Дмитрієва та Олена Ульяніч​

Різдвяна Швеція: день третій

Третій день нам подарував зустріч із високим мистецтвом. Ми відвідали Ґетеборзький музей мистецтва, де змогли побачити найбагатшу в світі колекцію скандинавського національно-романтичного живопису. Крім того, у цьому музеї представлені твори мистецтва п’яти останніх сторіч, серед яких є картини Ван Гога, Рембранта, Моне та Пікассо.

Як ми дізналися з історії цього музею, перші картини були надані сюди його жителями, на відміну від інших великих національних художніх музеїв, які беруть свій початок від королівських та князівських колекцій.


Під час огляду експозиції кожен мав знайти 5 творів, які найбільше вразять, дізнатися більше про них та їхніх авторів. Час пройшов у спогляданні та фотографуванні. Ми з’ясували, що Ані найбільше сподобалися картина Самюеля ван Хогстраатена, Маші – картина під назвою «Мессаліна Петера Северіна Кроєра, а Діма не зміг обрати найбільш вражаючу… Але побачене однозначно вразило усіх.

Після музею мистецтва рушили в IKEA. Там на нас чекало не лише знайомство із шведським дизайном, але й знаменитий шведський різдвяний обід… І це було просто чудово, адже ми вже добряче зголодніли! Отож, отримавши в касі спеціальні наліпки (які свідчать про те, що ми можемо тут їсти хоч увесь день), ми взяли до рук таці й почали практичне знайомство зі шведським різдвяною кухнею. Тут були м’ясні тефтельки, соус із журавлини, два види картоплі із рибою, усілякі шинки, паста із квасолі, три види червоної риби (солена, запечена, тушена – м-м-м!), овочеві салати, дуже смачненькі булочки з коричного тіста (теплі та духмяні), сосиски та смажені ковбаски… На десерт – чудова різдвяна каша, коричний кисіль, паперкакка і якась надзвичайно смачна запіканка… Але здається, що і це ще не все!..

Дещо придбавши, спробувавши на дотик усі можливі меблі, ми попрямували до хостелу. Тут ми провели вечір, переглядаючи черговий різдвяний фільм. На душі було затишно…


Який це чудовий час – очікування Різдва. Особливо у Швеції!


Текст: Олена Ульяніч, Анна Іщейкіна, Марія Дмитрієва та Дмитро Нікулін

Ким опікується святий Миколай

Спершу трохи історії. “19 грудня 270 році народився хопчина на ім’я Миколай. Його сім’я була заможною. Батько Феофан і мати Нонна були глибоко віруючими християнами і охрестили свого сина, що було на той час дуже рідкісно .
Змалку Миколай присвятив своє життя служінню богу. Ще молодим він став священником, а згодом – єпископом. Після смерті батьків Миколі дістався великий спадок. І він вирішує роздарувати це майно потребуючим. І здійснює цей задум протягом тривалого часу. Чудотворець Миколай вважається покровителем моряків і водіїв, бо не раз рятував кораблі під час штормів. Але найбільше Святий Миколай опікується нужденними і беззахисною малечею…” І у цій справі йому завжди потрібні помічники. І ми вирішили ними стати!

До цього дня наша школа готувалася дуже ретельно. Учні і вчителі випекли й розмалювали 300 пряників-миколайчиків! Продукти нам забезпечили відкрита громадська платформа “Нова Полтава”, фірма “Автомирплюс” та НВП “Промелектроніка”. Дуже дякуємо за гарне партнерство у хорошій справі!

Із цим пригощанням 19 грудня ми їздили у геріатричний пансіонат, в дитяче онкологічне відділення, а також до ветеранів Великої Вітчизняної війни. Ми співали пісні та дарували пригощання хворим діткам та самотнім бабусям та дідусям.

На нашу думку, нам вдалося бути справжніми помічниками Святого Миколая, і це принесло нам велике задоволення…

Зі святом усіх! З Миколаєм!

Текст: Анастасія Артюх