Мушкетери, вперед!

Нещодавно дівчата цікаво та весело перевірили хлопців на кмітливість, логіку та спритність.

Дівчата влаштували їм квест із різноманітними завданнями. Хлопці змогли виявити суто чоловічі уміння: знаходити вихід з безвихідних ситуацій, забивати гвіздки і влаштовуватися на роботу.

І це у них вийшло – найвищі оцінки, за словами журі, отримані саме на цих випробуваннях! Крім того, хлопці повинні були практично довести, що найвизначніші кулінари – саме чоловіки. І їм це вдалося! А семикласник Сашко навіть зміг похвастатися просто вишуканим печивом. Щоправда, недовго – печиво здобуло таке шалене визнання, що зникло за декілька хвилин.

Тож можна бути певними – з нашими хлопцями не тільки не пропадеш, але й голодним не залишишся.

Однак справжній чоловік, повинен бути здатним не тільки здійснити подвиг, але й зрозуміти дівчину! І, за словами хлопців, ці завдання виявилося найскладнішими. Якщо “заплести молодшій сестричці кіску-колосок” ще якось вдалося, то співставити косметичні засоби із їхніми назвами виявилося просто неможливим!

Ділиться враженнями одинадцятикласник Даня: «Чув, що брасматик – це така щітка, а от що таке тінт та бронзатор, я так і не здогадався. Ох, вже ці дівчата!»

На здивування всім, переможцем став п’ятикласник – Крістіан Лемешко, який виявився найкмітливішим у відповідях на складні запитання, найуспішнішим кандидатом на уявну роботу і (о диво!) зміг заплести найкращий колосок і розпізнати купу всілякої косметики. Хоча, може, справа в тім, що він має старшу сестричку Кароліну, тож хочеш – не хочеш, а доводиться дізнаватися різні таємниці дівчачого життя. Однак смачнючі оладки – це вже справа його власного кулінарного таланту!

Після квесту дівчата подарували хлопцям різнокольорові метелики, щоб підкреслити їхню джентльменську елегантність та вишуканість, а потім заспівали веселі пісні.

Конкурс було надзвичайно веселим та цікавим, всі змогли посміятися та порадіти. А головне – дівчата змогли ще раз впевнитися, що можуть розраховувати на хлопців як на своїх захисників.

Текст: Катерина Ткаченко, редакційний супровід – Олена Крамарева

Леся Українка в серцях дітлахів

“Змагаємося за нове життя” – так називається Всеукраїнський дитячий конкурс, присвячений видатній українській поетесі. І зараз уже на повну йде підготовка до цього дійства – у нашій школі і в сотнях українських шкіл та вишів. ​


Це традиція нашої школи – у лютому занурюватися в творчість Лесі Українки. Ми дуже шануємо її і як прекрасну поетесу, і як мужню глибоку людину. Тож добре знаємо не тільки її біографію і програмові твори, але й чимало того, що за програмою не вивчається. 

І наші джерела – не тільки книги. Ми пройшли Лесиними шляхами. Побували й у Новоград-Волинському, у її ранній дитячий домівці, і в милому її серцю Колодяжному, і в Луцьку, і, звісно, в Гадячі. І навіть у тому самому “предковічному лісі на Волині”, де Леся оселила свою Мавку, теж побували. 

Ми шанувальники Лесиної драматургії, тож, звісно, не пропустили її “Лісову пісню” у нашому полтавському музично-драматичному театрі. І навіть у “Довгапанчоху” рецензії на цей чудовий спектакль писали. А коли їздили до Києва, то відвідали не тільки колишню Лесину квартиру, нині музей, а й театр російської драми (який, до речі, теж носить ім’я Лесі Українки). Нам пощастило переглянути “В полоні пристрастей…” – Лесин переспів історії про Дон Жуана. 

…Лютий у розпалі.  Тож, як завжди, у моїй школі вчаться вірші і створюються картини за творами великої поетеси. А коли йдеш шкільними коридорами, здається вся Лесина душа перелилися у пісні, і всі ці пісні зараз живуть у нас. За період підготовки до конкурсу я відкрила такі таланти у моїх друзів, про які раніше навіть і не здогадувалась! 

Сама ж я буду декламувати вірш. Звичайно, він не програмовий, але дуже глибокий і цікавий. Я люблю творчість Лесі Українки, і мені подобається торкатися творів, у  яких ще зберігається частинка її душі.

І знаєте, вирує не тільки моя школа!

Діти з усіх куточків України подали свої заявки на участь у конкурсі, співорганізатором якого є наша школа. І зараз наполегливо готуються. Адже це так захопливо – пізнавати митця, його світ і душу, занурюючись у його творчість.

Текст:  Марійка Петренко, редакційний супровід – Олена Крамарева

Будеш слухати джаз разом із нами?

Кажуть, що музика дуже впливає на життя людини. Відвідавши джазовий концерт міського духового оркестру “Полтава”, ми переконалися: не просто впливає, а значно покращує якість життя.


Швидкі і повільні, мелодії без слів та зі словами… Вони були дуже різноманітними. Нам це надзвичайно сподобалося, і усіх нас захопив джаз. Захопив настільки, що 4 березня ми знову йдемо на джазовий концерт.

А поки чекаємо, готуємося: вивчаємо історію джазу, постаті славетних виконавців та дізнаємося купу іншої цікавезної інформації. Тож було вирішено взяти інтерв’ю у нашого вчителя музики. Полюбила музику і тепер знаю багато про її жанри та напрями я саме завдяки Олені Володимирівні. Вона тренує наш шкільний ансамбль “Обрій”, який звучить вже доволі непогано! Коротше кажучи, всім би такого вчителя музики, як у нас! До речі, саме вона й запропонувала нам подорож до світу джазу. Отже…

Кор.: Чи захоплюєтесь ви джазом?
Олена Володимирівна: Дуже захоплююсь, і сама теж дуже люблю грати джаз.

Кор.: Як же виник цей дивовижний напрям у музиці?
Олена Володимирівна: Відомо всім, що цей напрям виник у США на початку 20 століття як синтез європейської і афро-американської культур.

Кор.: Чи сподобався вам цей концерт? Які твори – особливо?
Олена Володимирівна: Мені концерт дуже сподобався, і я рада, що вся школа змогла послухати джаз. Це було дуже драйвово, це було дуже цікаво і захоплююче. Що стосується творів, то найбільше мені сподобалось “Босанова”, дуже зацікавив “Блюз котів” та “Блюз дикої кішки”, бо там було соло на саксофоні сопрано, який, виявляється, називається “морквинкою”. Дуже цікавими були пісні у джазовій обробці. З нетерпінням чекаю нового концерту!

І ми також! А якщо ви хочете покращити якість свого життя, приєднуйтеся! Зовсім скоро у Полтаві знову лунатиме джаз.

Текст: Марійка Петренко, редакційний супровід – Олена Крамарева

Спробуй творити добро

17 лютого відзначається День спонтанного виявлення доброти. Цей день ми намагалися провести, допомагаючи іншим людям, піклуючись про них.

Що таке спонтанне виявлення доброти? Це коли ти робиш добрі справи або ж просто маленькі приємні дрібниці людям просто так, безкорисливо, нічого від них не чекаючи у відповідь. Я думаю, що цей день важливий у теперішньому суспільстві, бо ми цікавимося комп’ютерами, машинами, чим завгодно, та тільки не людьми поруч нас.

Ще зранку Кароліна, керівник нашого волонтерського загону, розділила нас на три групи. Одна мала їхати до бабусь і дідусів у геріатричному пансіонаті, ми давно їх провідуємо і дуже любимо. Вони завжди так радіють, коли ми приїзжаємо! Інша ж група поїхала провідати дівчинку Владу, що зараз знаходиться у онкологічному відділенні дитячої міської лікарні. Їй там дуже сумно, і тому, поки в них карантин, ми передаємо їй різні подарунки, листи, сюрпризи, щоб вона не так сумувала одна.
Третя група їхала до Микільського інтернату, до цієї групи належала і я.

До діток у Микільському інтернаті ми їздимо вже багато років, і у кожного з нас вже з’явилися там справжні друзі. Ми привозимо їм солодощі, потрібні речі, граємося з ними в ігри і робимо різні прикольні штуки своїми руками.

​Цього разу темою нашої зустрічі було “Прощання з зимою”. По приїзду усі ми розділилися на дві групи. Одна пішла робити на плакаті сніговика з вати, а друга – грала в різні ігри: “Газетка”, “Кошки-мышки”, “Ручеек” та багато-багато інших ігор. Дітки були такі раді, що ми приїхали! Та й ми самі, звісно, також.

На кінець нашого візиту у нас було два чудових зимових плакати, які діти попросили залишити у себе, і купа позитивних радісних емоцій.

Я думаю, дуже важливо робити добрі справи людям, що справді потребують нашої допомоги. Адже тобі це нічого не варте, а іншому це може принести таку радість, такі емоції, що запам’ятається на все життя!

Текст: Марійка Петренко

Йому тільки 140 років

А він уже змінив життя мільярдів людей! І наше теж. Тож, можливо, 14 лютого було варто освідчитися у коханні й рідній слухавці? Цього дня вона саме святкує ювілей!


Ми дізналися про це від екіпажу із дорученням «Закон і порядок». До їхніх обов’язків цього тижня належало інформування шкільного гурту про актуальне і важливе. Ось завдяки їм ми і з’ясували, що 14 лютого 1876 є днем народження першого електричного телефону. Цього дня
запатентував свій винахід кмітливий американець Олександер Грем Белл.
Ми відкрили для себе багато цікавого про історію винайдення телефону та його вплив на наш організм.
Переконайтеся самі.
1. Виявляється, що стаціонарні апарати мають неабиякі плюси! Джерелом зв’язку в них є електричний струм, який не шкодить людям.
2. А от сучасний мобільний телефон діє за допомогою магнітних хвиль, які є шкідливими, особливо для дітей, чий організм ще росте і формується.
3. Лікарі не рекомендують постійно мати поруч телефон, щоб зайвий раз не піддаватися електромагнітному випромінюванню.
4. Не варто тримати телефон і біля життєво важливих органів: класти під подушку чи носити в кишені.

Зважте на це, любі читачі!
А ми можемо порадіти тому, що одне із шкільних правил забороняє користування стільниковим телефоном протягом шкільного дня. Це додаткові шанси, щоб колись 140 років
виповнилось і нам з вами!

Текст: Руслана Криворучко, редакторський супровід – Олена Крамарева

Ложка любові чи статуетка поросятка?

День святого Валентина ми відзначили справді цікаво: був і конкурс купідончиків, і перегляд шкільної постановки «Ромео і Джульєтта», і безліч щирих освідчень та побажань!

Свято святом, а навчатися треба, тому навіть у такий день у нас відбувся урок культурознавства, де ми дізналися про те, як святкують день Валентина у інших країнах. Ми вкотре змогли переконатися, що навчатися не за партами набагато краще і цікавіше. Крім того, оскільки це заняття, як і все свято, був англомовним, то ми змогли покращити свій рівень знання англійської. Насправді, цей урок про традиції дня Валентина вийшов чи не найвеселішою частиною свята!

Зокрема, чи знали ви, що у Словенії прийнято незалежно від температури повітря ходити босими по полю на знак великої любові? А в Уельсі, країні, що входить до складу Об’єднаного Королівства Великобританії, прийнято дарувати кістяні «ложки любові». В Японії та Кореї жінки дарують чоловікам солодощі, а в Німеччині, наприклад, дуже популярним подарунком є статуетка поросятка, і саме її дарують коханим.

Наше свято завершилося святковою поштою, де кожен отримав цілу купу “валентинок” від одношкільників і пішов додому із величезним зарядом позитиву!

Текст: Олександра Говорова, редакційний супровід – Олена Крамарева

Перші “найрозумніші”

Чи відомо вам, що Леонардо да Вінчі винайшов прототип автомобіля, а теорія струн розглядає об’єкти з найменшою відомою товщиною 10-35 м? А про те, що зменшивши радіус сонця до 3 км, отримаємо чорну діру? А ми тепер знаємо! І все завдяки “Найрозумнішому”.
Ті, кому випав жереб змагатися першими: Юля, Даня та Саша – боролись за перемогу не на життя, а на смерть! Теми у них були надзвичайно складними.

Одинадцятикласника Даню Сергієнка захопив напрям теоретичної фізики, що вивчає динаміку квантових струн. Це складнюча річ на основі теорії відносності, і, можливо, підґрунтя теорії квантової гравітації. Ми мало, що зрозуміли, але прониклися повагою до Дані та квантової фізики. Та що там ми! Навіть Тетяна Григорівна, яка зазвичай перевіряє питання до “Найрозумнішого”, зізнавалася, що вперше вона не могла зрозуміти жодного слова. Не вірите? То спробуйте пояснити, що таке гравітон і фотон, і чому теорія струн претендує на роль “теорії Всього”!

Суперники у Дані були серйозними. Вони наступали йому на п’яти майже всю гру. Восьмикласниця Юля захоплюється астрономією і цього разу вибрала для змагання тему “Чорні діри”. І вона точно знала, що поблизу чорних дір відбувається викривлення простору і часу і є горизонт подій, уявна поверхня у часі-просторі, що визначає точку неповернення.

Наймолодший із гравців – семикласник Сашко виявив себе знавцем наукової творчості Леонардо да Вінчі. Виявляється великий італієць був не тільки військовим (що загальновідомо!), а ще й медичним техніком, бо винайшов модель людського ока, яка практично не відрізняється від сучасної.

Це була справжня гра! Тільки високого рівня питання і не менш вражаючі відповіді. Незнайомі словосполучення просто сипалися: тридцятитрьохствольний кулемет, гравітаційний колапс, бета-функція Ейлера, сфера Шварцшильда, стереоскоп… Все це створювало надзвичайно захоплюючу атмосферу.

Хоч боротьба і була запеклою, але переможець серед поціновувачів астрономії таки визначився! 21 бал – Даня,17 – Юля, 15 – Саша. З таким гідним рахунком вийшли з гри всі три учасники.

До речі, уже відбулася гра серед любителів техніки, де із темою “Apple” перемогла Софія, обігнавши шанувальника конкуруючої компанії “Intel” Сашка і захоплену талантами самого Стіва Джобса Марійку.

“Найрозумніший” триває! Слідкуйте за новинами!

Текст: Олена Крамарева, Данило Остапюк

Голівуд у нашій школі

15 лютого відбулася прем’єра нової екранізації шекспірівської трагедії «Ромео та Джульєтта». І зіграли знаменитих закоханих не Бред Піт з Анджеліною Джолі, а учні школи «Паросток».


Напередодні Дня святого Валентина у нашій школі розпочалися справжні голлівудські зйомки!

Усі активно виготовляли декорації, шукали костюми і відповідну музику, вчили ролі (звісно, мовою оригіналу!), проводили численні репетиції. Підготовка тривала кілька тижнів. И увесь цей час у школі панувала атмосфера ХІV століття.

Декорації були створені нашими майстрами дизайну та живопису. За зйомку та монтаж відповідав наш комп’ютерний геній Даня Сергієнко.

Бажаючих зіграти головні ролі було дуже багато. Цю проблему ми вирішили нестандартно. У нас було три Джульєтти! І всі вони були просто неперевершеними! Такими ж неперевершеними були і три наших Ромео. Всі інші герої були теж невимовно гарними, адже костюм кожного відповідав тому романтичному часу, а гра розкривала образи їхніх персонажів.

Знімаючи сцену за сценою, акт за актом, ми настільки захопилися цією справою, що готові були взяти частину слів за іншого героя, щоб іще хоч трохи позніматися. Захоплююча це справа бути актором! Хоча й нелегка. І ось після кількох сотень дублів, після вдалих та не зовсім сцен, після довгої наполегливої роботи ми, затамувавши подих, чекали на змонтований Данею фільм.

І нарешті дочекалися. Ох, як усім було цікаво побачити себе й друзів у ролях Ромео, Джульєтти, Тібальда та інших героїв безсмертного твору! Переглядаючи стрічку, ми немало посміялися, згадуючи, як знімали деякі сцени, але в той же час щиро захоплювалися акторськими талантами та стараннями один одного.

Це була чудова справа, яка розкрила кожного, допомогла нам потренувати нашу англійську, а головне – відчути насолоду від досягнення спільної мети.

Текст: Катерина Ткаченко

Час подумати про кохання!

Час подумати про кохання! Якщо ви цього ще не зробили, поспішайте, адже День святого Валентина зовсім скоро! Саме тому ми вирішили на уроках світової літератури поринути у романтику.

Зовсім нещодавно з томиками Пушкіна у руках і поетичним запалом у серцях дев’яти- та десятикласники розмірковували над питанням: «Кохання: збіг обставин чи поєднання світів?» А за основу взяли нещодавно вивчений безсмертний роман у віршах «Євгеній Онєгін».

Обговорення тривало довго, адже кожен мав своє судження і намагався його довести. В класі було чутно шелест сторінок – це ми у пушкінських рядках шукали докази своїх думок.

Отримавши відповідь на одне питання, ми відразу ж намагалися знайти нові питання та нові відповіді. Що в юній Тетяні було такого, що привернуло увагу Онєгіна? Чому вже доросла Тетяна називає почуття закоханого в неї Онєгіна «мелким чувством»? Чи справедливі ці гострі й дошкульні слова? Думок з цього приводу було висловлено найбільше. А от лист Тетяни до Онєгіна одноголосно був визнаний сміливим і щирим вчинком.

Це був урок, на якому учні жодного разу не глянули на годинник!

Бажаємо і вам надихнутися ніжними та щирими почуттями героїв цього чудового твору. І День закоханих – хороша нагода для цього. Адже це час заглибитися у світ романтики та незабутні історії кохання. Візьміть теплий пледик, чашечку кави, запаліть романтичну свічку і насолоджуйтеся – разом чи наодинці. І хай ваше 14 лютого мине окрилено та натхненно.

Текст: Катерина Ткаченко, редакторський супровід Олена Крамарева

Хто у нас найрозумніший?

Місяць лютий у нашій школі – час запеклих інтелектуальних змагань, найулюбленіше з яких – турнір “Найрозумніший”.

О, які пристрасті зараз вирують у школі! Ще б пак: потрібно обрати тему, пройти жеребкування, дізнатися, що ж пропонує суперник… Головна інтрига в тому, що ти сам визначаєшся, в якій науковій галузі вважаєш себе знавцем, який аспект знань цікавить тебе по-справжньому, а не тому, що «це за програмою». І тому розбіг тем у шкільній інтерпретації відомого шоу широкий: від історії до молекулярної біології, від мистецтвознавства до астрономії.

Кожен прагне довести, що він – справжній знавець, і штудіює всі можливі джерела. А для перемоги ще й тему суперника, часто дуже несподівану, потрібно опанувати. Є чим перейматися!

У цій грі, зазвичай, розкриваються інтелектуальні уподобання гурту, а справжня компетентність здобуває заслужене суспільне визнання. І не має значення вік! Знавець-п’ятикласник цілком може перемогти десятикласника.

Протягом кількох тижнів, поки триває “Найрозумніший”, кожен має можливість не тільки заглибитися в своє, улюблене, часто недостатньо висвітлене в шкільних програмах, але й відкрити його для товариства.

Минулого року, наприклад, захоплена живописом авангарду восьмикласниця Маша П. саме з цією метою обрала своєю темою творчість Василя Кандінського. А ось деякі цьогорічні пізнавальні пріоритети – «Чорні діри» восьмикласниці Юлі Х., «Життя та творчість Ернеста Хемінгуея» семикласника Сашка С., «Особливо сильні отрути» десятикласниці Руслани К.

​Турніри почнуться з наступного тижня, боротьба очікується запекла, однак, хто б не вийшов у фінал, інтелектуальну насолоду та нові відкриття виграють усі!